Розповідаємо про найкоротший шлях виїзду з окупованої території, яким наразі користуються мешканці Бердянська та інших окупованих міст.
Постійні утиски з боку росіян та небезпека примушують мешканців окупованих Запорізької та Херсонської областей шукати можливості виїзду з окупації. Кілька останніх місяців окрім вже відомого шляху з тимчасово окупованих територій до підконтрольної через росію та Європу можливий ще один варіант. Перехід безпосередньо через кордон рф в Білгородській області та в Сумській області України через пункт пропуску Колотилівка (Колотиловка)-Покровка.
Виїзд через Колотилівку – найкоротший шлях на підконтрольну територію
Колишній пункт перетину державного кордону з боку росії наразі працює як зелений коридор для громадян України
Зараз колишні пункти пропуску працюють в режимі зеленого коридору. Зокрема через нього повертають додому наших звільнених полонених. Дорога ним більш швидка і вкладається приблизно в дві доби. Шлях через Європейські країни зазвичай триває від 4 діб.
Потрапити та Білгородської області можна вже відомими раніше шляхами: або через Крим, або, через так звану ДНР та Новоазовськ. Саме цей шлях радять перевізники як найшвидший для тих, хто виїздить з окупації та прямує саме в Україну, а не в Європу.
Вартість дороги з Бердянська від 10 тис грн., або 18-20 тис рублів, або 300 доларів. Знайти перевізників можна через чати, які пропонували раніше послуги перевезень до Запоріжжя через Василівку. Назви не розкриваємо з міркувань інформаційної безпеки. У всіх чатах можна почитати відгуки та обрати перевізника.
Окремо пропонують послуги вивезення літніх та маломобільних людей. Адже українці шукають шляхи забрати з окупації батьків.
Приморка.city проаналізувала рекомендації перевізників, та відгуки мешканців ТОТ, які виїздили цим маршрутом, щоб узагальнити основну інформацію про виїзд через Колотилівку.
Піший перехід та фільтрація
Коридор працює лише в одну сторону: на повернення громадян України з території РФ. Виїзду через Колотилівку в зворотньому напрямку (з України до рф) немає.
Пасажирам, які прибули до КПП автобусом доведеться переходити зелений коридор пішки. Тих, хто їде з перевізником на зустрічає інший водій. Приватним авто з українською реєстрацією виїзд через Колотилівку дозволений.
Зелений коридор – це приблизно 2 км грунтової кам’янистої дороги. Долати її непросто, особливо людям похилого віку. За свідченнями, вздовж дороги покинуто дуже багато речей, валіз із зламаними колесами, які люди просто не змогли нести. Тож слід добре оцінити свої сили. Досвідчені люди радять мати сумку на великих колесах так звану “кравчучку”. Перевізники застерігають від перевезення чужих документів і речей, склад та походження чужих ви не зможете пояснити.
В дні коли проходять обміни полоненими проїзду немає. Очікуючих на виїзд з російського боку кордону відправляють чекати до найближчого населеного пункту.
На території рф не працює зв’язок операторів, які діють на окупованих територіях. Але! У роумінгу працюють номери українських мобільних операторів. Тож варто або поповнити українську картку, або придбати стартовий пакет російського оператора. Але переконайтеся, що українська сім-картка не зберігає небажаних даних та контактів.
Якщо плануєте подорож на власному авто, завантажте російські онлайн-мапи. Дорогою доведеться ночувати, не всі російські готелі приймають українців. Отже готуйтесь до різних варіантів заздалегідь.
Фільтраційні заходи на всіх російських пунктах пропуску приблизно однакові: допит співробітниками ФСБ, перевірка телефонів (файли, листування, контакти, соцмережі, електронна пошта та прив’язані до акаунту сторінки), перевірка особистих речей та психологічний тиск. Тож до перевірки слід підготуватися заздалегідь, телефон з ознаками нещодавного очищення даних викличе дуже багато питань.
Є обмеження на вивіз готівки – до 10 000 у перерахунку на долар США на особу. Надлишок скоріше за все конфіскують.
Мешканцями, які виїзджають з окупованих територій, після проходження КПП необхідно пройти перевірку українських правоохоронців. Це робиться з метою виявити посібників окупантів. Тим мешканцям ТОТ, які в подібному не брали участі – боятися нема чого, – повідомляють, ті хто виїхав цим шляхом. Наявність російського паспорта (якщо він є) також треба буде пояснювати.
З боку українського кордону є волонтерський пункт, де можна поїсти, та заночувати в разі необхідності, а потім продовжити дорогу Україною.
В разі питань щодо режиму пропуску, необхідних документів і так далі, можна звернутися на гарячу лінію Мінреінтеграції за єдиним номером 1548.
Досвід одного з пасажирів про виїзд через Колотилівку, орфографію та пунктуацію автора збережно.
“До Колотиловки доехали в 5 утра. Там он уже подремал и около 9 подъехали к таможне.
Водитель отнес наши вещи и мы стали ждать своей очереди. Пускали по пятеро. Просто на улице попросили открыть сумки и пограничник сунул лапы поочередно в каждую, что-то там порылся, спросил, что в карманах, приказал все вывернуть, ощупал куртку. Спросил, не хотим ли мы что-нибудь задекларировать, потому что по их законам можно вывезти без декларирования сумму, соответствующую 10 000 дол. США.
Далее снова паспортный контроль. Проходили по одному с ФСБшником для беседы. Там ничего особенного: спрашивал, куда и откуда, с какой целью, знаю ли я, что там (на подконтрольной территории) всех хватают и заставляют воевать. Попросил телефон, потыкал в него, спросил, почему это я не пользуюсь соцсетями, храню мало фото и унес его куда-то, меня попросили подождать. Потом вернул и отпустил.
В результате были включены блютуз и висели в запущенных процессах гугловские диск и фото. То есть они лазили в облако, поэтому уберитесь и там. И не забудьте Google Play (только с телефона, в браузере не получится) нажать на свое фото, нажать “Библиотека и устройства” – “Управление” в списке слева переключитесь на “Не установленые” и проверьте, нет ли там случайно чего-то, что им может не понравиться. Там показаны все приложения, когда-то установленные, а затем удаленные. Например, у меня там было “єППО”.
Вряд ли, чтобы они туда лазили, но если бы нашли, имел бы проблемы. Но я готовился ехать еще с тех пор, как они закрыли Васильевку, поэтому у меня там все блестело как у кота тестикулы. Даже забил свободную память какими-то учебными видосиками, чтобы перекрыть удаленную компрометирующую информацию и сквозные фото из Твиттера. В результате мой телефон напоминал Джонни Мнемоника и постоянно сообщал, что нет свободной памяти.
На этом все позади. Еще подождали, может, час, нам раздали паспорта и предупредили, чтобы не ступали на обочину. Сразу за их воротами наша граница. Стоит указатель “Украина”, и мы дома. Прошли те 1,5 км как на крыльях. Девушкам с чемоданами, правда, было тяжело, потому что дорога усыпана гравием. Добрались до наших, они помогли дойти до бусика, взяли паспорта, отвезли на фильтрацию (не помню городок, но это бывшая автостанция).
Там наши чемоданы исследовал сначала черный спаниель, потом пограничники попросили открыть чемоданы и тоже, не вываливая всего содержимого на стол, пощупали руками внутри, нет ли чего-то откровенно большого и железного. Спросили, сколько денег везешь, нет ли чего запрещенного.
Далее прошли в помещение и там с каждым проводили собеседование представители 4 ведомств: полиции, СБУ, пограничников, и не знаю чего еще. Интересовались так же: откуда и куда, с какой целью и надолго ли. Выписывали сохраненные телефонные номера на +7. Записывали контакты и адрес принимающей стороны (в моем случае – жены). Потому заранее все запишите. Отдельно проверяли телефоны. Все очень вежливо и корректно. Даже старого [таракана], завевшего старую песню об “А зачем вы восемь лет дамбили бамбас”, не отправили назад, а пытались убедить, что он не прав.
Но процедура невероятно долгая и изнурительная и надо понимать, что это вы сегодня без обеда до восьми вечера, а они так работают каждый день и иногда до часу ночи. Поэтому, пожалуйста, сдерживайте эмоции.
В помещении, где проходит собеседование, есть нужная розетка – можно зарядить телефон, еще одна – в коридоре. В 10 метрах по улице – шашлычная, можно выпить кофе и перекусить. Во дворе, где осматривали чемоданы – туалет.
Теперь насчет денег. У кацапов – таможня, а с нашей стороны – нет. У нас там пропускной пункт, таможенников нет, поэтому правила провоза не действуют и за большую сумму могут быть неприятности. Пограничники говорили о типе, пытавшемся везти 500 000 грн, что ему было за это – не известно. Мужчина с 250 000 грн в день моего приезда также нарвался на неприятности, но как-то отмазался. Ему не очень-то поверили, вызвали таможенников, долго допрашивали, но отпустили. И попросили предупредить всех: никаких свертков для кого-либо не берите!
Мои 50 000 грн вопросов не вызвали. Но еще раз, никаких подозрительных передач, никаких чужих денег!
Джерело
