І зробила це гучно: в надскладні часи, але у єдності, розумінні та прийнятті загальнолюдських цінностей. Ратифікувавши Стамбульську конвенцію, Україна стала на шлях боротьби з насильством у всіх його проявах. Адже це документ про захист людей – незалежно від статі, віку, національності тощо – від насильства.
В цьому напрямку ми пройшли довгий та непростий шлях: роки роботи громадських об’єднань, активістів, лідерів думок, феміністичної спільноти та всіх небайдужих українців. Боролися зі страшним явищем насильства, що десятиліттями розквітало в суспільстві.
Зрештою 20 червня президент підписав закон, нарешті ратифікувавши Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами.
Документ встановлює кримінальну відповідальність за психологічне, фізичне насильство, переслідування, сексуальне насильство, зокрема зґвалтування, сексуальне домагання, примусовий шлюб, каліцтво жіночих геніталій, примусовий аборт та примусову стерилізацію.
Правозахисники чекали на це 11 років
Спілка Жінок Херсонщини від самого заснування збирала підписи та проводила адвокаційну кампанію за ратифікацію! Разом з нами цю роботу проводили колежанки зі Спілки Жінок України з інших регіонів. Потрібно було крок за кроком інформувати, пояснювати, наводити численні приклади, виходити на публічні акції…
Ми не втрачали надії. Статистика домашнього та інших видів насилля в Україні, що тільки зростала, особливо в період пандемії, мотивувала робити ще більше.
За даними МВС України, про домашнє насильство у 2021 році заявляли вдвічі частіше, ніж у 2020 році. Правоохоронці склали на 10% більше адмінпротоколів, внесено на 19% більше термінових заборонних приписів щодо кривдників. Кількість кривдників, поставлених на облік, збільшилася на 11%.
Це стало можливим завдяки реформуванню законодавства, а також просвітницькій роботі. Адже ще 20 років тому в нашій країні не велося жодної статистики насильства за ознакою статі, не було закону про запобігання домашньому насильству. Суспільство закривало очі на страшне явище.
Втім, результати соціологічного дослідження Українського інституту майбутнього свідчать, що три чверті громадян добре розуміють значення терміну «домашнє насильство». Ще 17% хоча б щось чули про нього, і лише 7% не знають, що означає цей термін.
Зміни відбувалися повільно, а питаннями підтримки, забезпечення тимчасовим житлом, супроводом постраждалих від домашнього насильства займалися здебільшого громадські організації та міжнародні фонди.
З’явився механізм захисту від насилля: що зміниться
Ратифікація Стамбульської конвенції не тільки прискорить ці процеси, а стане каталізатором змін в культурі та ставленні суспільства до проблеми, яка так довго замовчувалася! Наша держава взяла на себе зобов’язання щодо стандартів надання допомоги. Зокрема:
- Створення єдиної державної установи, що надаватиме комплексну підтримку жертвам домашнього насилля. Лікарів, юристів, психологів та слідчих навчатимуть правил поводження з постраждалими.
- Організація притулків для постраждалих від насилля в кожному місті. Фінансуватиме їх держава: одне сімейне житло на 10 тисяч населення.
- Про випадок домашнього насилля може заявити не тільки жертва. Розслідуватиметься всі випадки.
- Можливість вимагати фінансову компенсацію від кривдника.
- Якщо насильство відбулося в присутності дитини чи на її адресу, кривдника можуть обмежити в батьківських правах.
Україна доводить світовій спільноті, що поважає права людини
Стамбульська конвенція – міжнародна угода Ради Європи, яку ратифікували 36 країн. Її називають золотим стандартом прав жінок, що є частиною прав людини, а також європейських цінностей.
Тривалий час навколо Стамбульської конвенції в нашій країні не вщухали дискусії. Опоненти помилково стверджували, нібито документ пропагує гомосексуальність та руйнує традиційні родини. Напевне останню крапку в цій суперечці поставило українське духовенство, підтримавши правозахисників та виступивши за необхідність ратифікації. З промови священника ПЦУ, засновника Елеос-Україна Сергія Дмитрієва до народних депутатів ВР перед голосуванням:
«Ратифікації Стамбульської конвенції – це тест на зрілість суспільства. Це показник того, що ми сильні і віддані високим стандартам та цінностям у сфері прав людини. Відтак реалізація документа після його ухвалення Верховною Радою матиме колосальний вплив і на імідж України, і в частині послідовного виконання міжнародних зобов’язань у сфері прав та основоположних свобод людини. Ми демонструємо дорослість суспільства у визнанні таких явищ, як домашнє насильство та насильства за ознакою статі. Ми демонструємо готовність суспільства гарантувати її захист від таких потворних явищ.
Цей міжнародний договір Ради Європи передбачає криміналізацію насильства, домашнього насильства, переслідування, примусових шлюбів та абортів, стерилізації тощо. Це ефективний механізм боротьби із наслідками “руського міра” у вільній Україні».
Попереду в нас ще багато роботи. І дуже важливо, що вже маємо потужні інструменти та базу для мінімізації випадків насилля та подальшого його викорінення.
Ірина Ніколаєва,
голова ГО «Спілка жінок Херсонщини»,
Посол миру IWPG
