На Всесвітніх Літніх Іграх Спеціальної Олімпіади-2023 Берлін зустрічав збірну команду України у складі 24 спортсменів з інвалідністю.
Херсонщину представляли Олександр Хорунжак та Ольга Кібкало, які змагалися у грі в бочче як в особистому заліку, так і в парному. Захід проходив з 12 по 25 червня 2023 року, в ньому взяло участь 7000 тисяч спортсменів з 185 країн світу.
Олександр Хорунжак не вперше бере участь в Всесвітніх Літніх Ігр Спеціальної Олімпіади. Разом з Максимом Ботєвим вони брали участь в змаганнях, які проходили в Швейцарії в 2019 році. Тоді вони вибороли перше командне місце, а українська діаспора в Швейцарії подарувала два комплекти м’ячів для гри в бочче.
Разом з Ольгою Кібкало Олександр Хорунжак раніше займався в інклюзивному хореографічному колективі «Крок вперед2. Для Ольги це був перший досвід – і вона виборола 2 місце в особистому заліку. Олександр зайняв в особистому заліку – 4. У командному, парному, заліку спортсмени з Херсона вибороли 5 місце.
«Для спортсменів з Херсонщини – це був виклик, бо не було повноцінних умов для тренування, постійні переїзди родин, які стали внутрішньо переміщеними особами. Окрім цього, набір спеціальних м’ячиків для гри в бочче залишився на лівому березі Дніпра, на базі ДЮСШ№1. Ця територія і досі залишається окупованою. У нас не було доступу до тренувальної бази в окупації, там розміщуються російські солдати, тому ми не знаємо , чи зберігся цей спортивний інвентар. Зважаючи, в яких умовах проходила підготовка до цих всеукраїнських змагань, – то це високий результат», – прокоментував Руслан Малашенко, представник Спеціальної Олімпіади в Херсонській області, директор Дитячо-юнацької спортивної школи для інвалідів.
Про підготовку до міжнародних змагань
У 2022 році Херсон був окупований російськими військовими. Родини Олександра і Ольги опинилися в окупованому місті. Порятунок від вибухів в безпечних місцях, пошук продуктів – це було основне заняття для кожної родини, де виховуються діти з інвалідністю. Згодом родина Хорунжак покинула окуповане місто, долаючи безкінечні блокпости російських солдат. Вони стали внутрішньо переміщеними особами, був пошук житла і засобів до існування. Спочатку родина відправилася на захід України, а потім – до Одеси. Після звільнення Херсона до Одеси виїхала і родина Кібкало, рятуючись від вибухів снарядів, якими і досі накриває Херсон російська армія.
«Тренуватися Ольга і Олександр розпочали лише після Нового року. Спортивний інвентар – набір м’ячів для гри в бочче нам передали з Києва, але їх вага була меншою 600 грам, ніж в тих, що на змаганнях – 900 грам. Окрім цього, наші спортсмени тренувалися не на професійних майданчиках, а там, де була змога – в парках, на асфальтованих спортивних майданчиках. Нам запропонували тренуватися на професійному полі в одному з приватних домоволодінь Одеси, але треба було добиратися через все місто, а тут – локдаун, тривоги, тому ми цим запрошенням користувалися, коли могли. Але нечасто. Тренер Ігор Величко консультував онлайн, бо виїхав з окупованого Таврійська на захід України. Мене радує, що наші діти наполегливо займалися, незважаючи на умови. У Берлін вони взяли з собою плакат «Херсонщина – це Україна», українські прапори. Нам важливо було, щоб Олександр і Ольга просто взяти участь в цих змаганнях. Ми розуміли. що війна зруйнувала звичне життя наших дітей, що ті умови, в яких проходило тренування, цього недостатньо. А ще психологічна складова – у цей час російські військові підірвали Каховську ГЕС і думки їх були поряд з рідними, які залишаються у Херсоні», – ділиться Любов Хорунжак.
Як проходили Всесвітні Літні Ігри Спеціальної Олімпіади
Протягом тижня напередодні змагань спортсмени перебували на тренувальних зборах в Києві. На Всеукраїнські Літні Ігри вони відправилися автобусом, долаючи кілометр за кілометром. Змагання розпочалися урочисто 12 червня.
«Команда проходила з українськими прапорами. Нас гучно підтримували вболівальники з різних країн. Перед змаганнями ми декілька днів знайомилися з краєвидами Берліна, були присутні на культурних заходах. Багато хто зі збірної команди був вперше в Німеччині. Ольга і Олександр показали гарні результати. На змагання приїхали сильні команди, у яких був час і умови на підготовку. На жаль, повномасштабна війна внесла корективи в наш тренувальний графік . Але Херсонщина була представлена на змаганнях – це головне. Ще буде перемога», – прокоментував тренер Ігор Величко.
Мама Ольга Кібкало разом зі спортсменкою їздила на змагання, аби підтримати її. Жила окремо з іншими батьками спортсменів. Але кожного дня їздила на тренувальну базу, аби підтримати доньку.
«Вражена рівнем організації міжнародних змагань. Я спочатку хвилювалася, але атмосфера була настільки позитивною, що поступово заспокоїлася. Скрізь говорила, що ми – з Херсона. Люди були здивовані, що ми змогли приїхати з зони бойових дій, в час, коли російські військові підірвали Каховську ГЕС. Ми розповідали, що відбувається на даний час нашому місті, як російська армія обстрілює мирне населення. Відчувалася велика підтримка всіх. Ми вболіваємо за місто. Тому не могли мовчати. Ми з передмістя Херсона – Антонівки, яку ворог знищує: затоплена, під обстрілами. Сумно було усвідомлювати, що з такою перемогою, коли Оля виборола срібну медаль, ми їдемо не до рідного міста. Віримо в ЗСУ, чекаємо на позитивні новини з фронту», – розповідає Наталя Кібкало.
Про повернення до України
Збірну України, яка виборола 21 нагороду – шість золотих, вісім срібних та сім бронзових медалей, зустрічали в Луцьку всієї громадою.
Ольга Кібкало та Олександр Хорунжак на зустрічі подякували всім за підтримку, вони будуть продовжувати тренуватися, аби через 4 роки знов поїхати на змагання. Поки залишається невирішеним питання спортивного інвентарю .
На зустріч до Луцька приїхала і делегація з Херсона. Вони привезли з собою абрикоси зі Станіслава, зібрані під обстрілами, а також фірмовий торт «Херсон», який смакували всі спортсмени.
Автор – команда інформаційного видання «Україенський Південь».
