У Бердянську чекають, коли можна буде поховати Тіграна Оганнісяна та Микиту Ханганова — двох 16-річних хлопців, які загинули 24 червня за незрозумілих обставин.
В Україні Тігран та Микита здобули славу героїв-мучеників: перед смертю один з них записав коротке відео, яке закінчується словами “Слава Україні”.
Окупаційна влада Запорізької області назвала юнаків “терористами” та “бойовиками”, а Слідчий комітет РФ порушив проти них аж дві кримінальні справи.
Обох підлітків протягом кількох місяців переслідувала окупаційна влада Запорізької області, а обставини їхньої загибелі досі залишаються невідомими.
“Залізниця важлива, треба зламати”
16 грудня російська державна інформагенція РИА Новости повідомила: двох мешканців Бердянська затримали за диверсію на залізниці. У матеріалі цього не вказується, але йшлося тут про події, які відбулися у вересні минулого року.
До новини додавалося відео за участю двох чоловіків (чи юнаків) у чорному одязі із заблюреними обличчями.
Герої стоять біля залізниці. Один з них російською мовою розповідає, що сталося:
— Значить, всередині були трансформатори… Я їх дістав і он туди закинув, — показує рукою у бік від залізниці.
— Перекушував болторізом, так? – запитує голос за кадром.
— Так-так, — впевнено й сміливо звучить голос у відповідь.
Потім на відео склейка. Інший продовжує розповідь:
— Був стовп, він тримався на двох опорах. Однієї опори вже немає. Ось від неї залишки… Значить, спочатку першу перекусили, потім другу… [вірніше,] другі — їх тут також дві було. Але він [стовп] тримався все одно добре, довелося ногою добивати. От… Потім він упав, лінії довелося перерізати.
Далі знову йде склейка. Юнак продовжує:
— Одну опору довелося відірвати. Ну, як довелося… її відірвали, одним словом. І ми закинули на залізницю разом із дротами.
— А навіщо стовп повалив? – знову голос за кадром.
— Як? — дивується людина в чорному. — Щоб перешкодити ЗС РФ. Знову ж таки… він же забезпечує залізницю. Залізниця важлива, треба було зламати.
“Правоохоронні органи” окупованого Росією Бердянська тоді заявили, що зловмисники пошкодили електрообладнання системи координації руху та лінії зв’язку та поклали на колії стовп, щоб поїзди зійшли з рейок.
РИА Новости стверджувала, що Росія порушила кримінальну справу за статтею “Диверсія” — покарання за нею передбачало до 20 років позбавлення волі. Імена підозрюваних не називалися: у публікації про них писали як про “двох мешканців Бердянська”, “зловмисників” та “підозрюваних”. І ніде не вказувалося, що вони неповнолітні.
Але на цьому відео — двоє підлітків: 16-річні друзі Тігран Оганнісян та Микита Ханганов. У цьому впевнені їхні родичі та знайомі.
Це може звучати дивно, але жодного запобіжного заходу підліткам тоді не обрали. Це може бути пов’язано з тим, що слідчі не очікували від підлітків ризиків для свого розслідування і тому не позбавляли їх свободи. Натомість підлітки мусили щодня відмічатися в прокуратурі. Хоча в інших ситуаціях місцеві військові та окупаційна поліція за найменшою підозрою людей просто поміщали у камери.
Розташований на узбережжі Азовського моря Бердянськ, у якому до початку великої війни проживало понад сто тисяч жителів, став одним з перших міст, окупованих російськими військовими ще на початку вторгнення — 28 лютого 2022 року. Але мешканці міста довго протестували проти окупантів, регулярно виходячи на мітинги. Росіяни відповідали — розганяли мітинги стріляниною у повітря, затримували та били протестувальників.
У перші місяці окупації Бердянськ пережив нестачу базових продуктів, готівки та ліків першої необхідності.
Після того, як ситуація у місті трохи “стабілізувалася”, у місті активізувався партизанський рух. У Бердянську регулярно відбувалися замахи на відомих колаборантів: у вересні минулого року невідомі розстріляли заступника голови окупаційної адміністрації Олега Бойка з дружиною, 31 жовтня внаслідок вибуху було поранено заступника призначеного росіянами “мера” Павла Іщука, а в січні цього року підірвали місцеву проросійську активістку Валентину Мамай.
А 13 грудня — за три дні до того, як РИА Новости опублікували відео з Тіграном і Микитою біля залізниці — партизани підірвали трансформаторну підстанцію, яка живила казарми російських військових, залишивши їх без світла.
За даними Центру національного спротиву, організованого Силами спеціальних операцій ЗСУ для координації партизанського та підпільного руху по всій території держави, після цього інциденту окупанти посилили перевірки місцевих мешканців, але знайти партизанів не змогли.
У повідомленні Центру особливо зазначалося, що подібні акції – справа рук досвідчених військових, а “непідготовлених” людей просили не наражати себе на небезпеку.
Не проблемні діти
Тігран та Микита народилися в один 2006 рік: Тігран у серпні, а день народження Микити – 25 червня. До сімнадцятого дня народження він не дожив один день.
Обоє ходили до тієї самої сьомої бердянської загальноосвітньої школи й жили недалеко від неї.
Родичі описують Тіграна як начитаного хлопця, який захоплювався історією — він навіть представляв свою школу на олімпіадах з цього предмету.
Колишня вчителька Тіграна у розмові з ВВС охарактеризувала його як “спокійного та цілеспрямованого, при цьому внутрішньо жвавого”: “Він просив купувати книги з історії [України] йому на свята”.
Рідні радили йому стати у майбутньому викладачем історії, але підліток казав, що хоче бути військовим.
АВТОР ФОТО,OKSANA STAROVEROVA VIA ANDRII YAKOVLIEV
Микита, судячи з усього, займався одразу в кількох гуртках бердянського Клубу дитячої та юнацької творчості “Зоряний”.
У 2015 та 2018 роках він перемагав у міських конкурсах повітряних зміїв. Крім того, Микита брав участь у фестивалях дитячої творчості як читець-декламатор. Судячи з відеозаписів, що збереглися в інтернеті, у нього було два коронні твори — гумореска Павла Глазового “Як куми у футбол грали” та “Казка про Оха-Чародія” Лесі Українки — вірш про злого царя Оха, який тероризує мирне населення з підземного бункера, але це тільки поки не знайдеться хоробрий юнак із мечем-кладенцем.
“Вони не проблемні діти, досить спокійні, працьовиті”, – каже колишня вчителька Тіграна та Микити.
Микита жив у Бердянську зі своїми батьками, а Тігран — з мамою, вітчимом, двома їхніми дітьми та бабусею. Сестра Тіграна мала серйозні проблеми зі здоров’ям — сім’я регулярно їздила до Києва на лікування доньки.
Після того, як Росія окупувала Бердянськ, виїзд у бік Києва став спочатку дуже проблематичним, а потім і геть неможливим. Сім’я заради здоров’я дівчинки вирішила виїхати до Німеччини та продовжити лікування там. Тігран, попри вмовляння, виїжджати відмовився і залишився у рідному місті з бабусею.
Мати Тіграна Оксана Староверова у розмові з журналісткою Яніною Соколовою розповіла, що в перші дні після початку великої війни Тігран навіть ходив у військкомат, але 15-річного на той час хлопчика відправили додому. Проте своїх симпатій до України Тігран від оточення особливо не приховував.
“Вони [з Микитою були] за Україну. Зривали плакати росіян, всіляко відстоювали свою позицію, тому й були незручні”, — розповідає їхня колишня викладачка.
