Ця дата становлена в Україні згідно з Указом Президента від 10 листопада 2006 року на згадку про завершення 14 грудня 1986 року будівництва саркофагу над четвертим зруйнованим енергоблоком ЧАЕС.
26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції, що на Київщині, сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа – Чорнобильська аварія. Світ здригнувся від жаху та розмаху цієї смертоносної трагедії, що не дотримувалась державних кордонів, не розбирала меж, спопеляючи незримим атомним пилом плодючу землю, і перетворюючи на пустку міста і села.
Мільйони українців дізналися про страшну катастрофу із короткого повідомлення Ради Міністрів СРСР, опублікованого аж на третій день після аварії 29 квітня 1986 року в газеті «Правда України» (у нижньому куті на третій сторінці): «На Чорнобильській атомній електростанції пошкоджений один із атомних реакторів. Вживаються заходи з ліквідації наслідків аварії. Постраждалим надається допомога. Створена урядова комісія».
А в цей час країна традиційно готувалася до першотравневих свят, про скасування яких не могло бути й мови. Не відмінили також і 39-ту велогонку Миру, що стартувала 6 травня 1986 року в Києві. Отже, в ті весняні дні життя Української РСР плинуло своїм звичним руслом, і лише з часом очевидці тих подій усвідомили та зрозуміли загрозу, що нависала над кожним із них.
До 30-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС Державна архівна служба України підготувала виставку документів Національного архівного фонду України «Чорнобиль: трагедія, відображена в документах», яка відкрилася 25 квітня 2016 рокув в Центральному державному архіві громадських об’єднань України в Києві.
Виставка була підготовлена на основі документів Центрального державного архіву громадських об’єднань України, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного, Галузевого державного архіву МВС України, Галузевого державного архіву СБУ, державних архівів Київської, Житомирської, Львівської та Рівненської областей.
Як свідчать документи, першочерговим завданням було евакуювати населення з радіаційно забрудненої зони. Зокрема, згідно з повідомленням міністра внутрішніх справ УРСР Івана Гладуша в Центральний комітет КПУ, евакуація жителів міста Прип’ять розпочалася 27 квітня о 14-й годині, а завершилася о 18-й. Всього було виселено 44 460 людей. За місяць після аварії, за даними Управління охорони громадського порядку МВС УРСР, із 63 населених пунктів Чорнобильського та Поліського районів Київської області, що найбільше постраждали від аварії, було виселено 89 360 мешканців.
Лише завдяки самопожертві ліквідаторів наслідків катастрофи, багато з яких заплатили за це власними життями і здоров’ям, вдалося локалізувати аварію та врятувати країну і світ від радіаційного забруднення. За різними даними, протягом лише одного місяця після Чорнобильської катастрофи від отриманого опромінення загинуло від 30 до 200 пожежників і працівників АЕС. На початковому етапі зусиль з мінімізації наслідків величезного викиду радіоактивних речовин до робіт залучалися військовослужбовці строкової служби. Пізніше, влітку 1986 і далі, величезний обсяг робіт виконували залучені військові запасу та вільнонаймані працівники. За різними даними через чорнобильський майданчик пройшли від 600 тисяч до 1млн. осіб. Працювали вахтовим методом – приїздили одні, отримували максимально допустиму дозу радіації й їхали назад. На зміну приїздили інші.
14 грудня 1986 року над четвертим реактором ціною нелюдських зусиль сотень тисяч людей було споруджено саркофаг, що закрив світ від радіації. У кожного по різному склалась доля, але Чорнобиль розділив їх життя на « До» і «Після». Всі вони носять горде ім’я –«ліквідатор»
Сьогодні ми згадуємо їх, тих, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав за нас своє життя у ядерному котлі. Попри величезну ціну, яку довелося заплатити, самі ліквідатори-чорнобильці нерідко називають 14-те грудня святом.
До сьогоднішнього дня дожили не всі. Різні джерела озвучують різну інформацію про втрати серед ліквідаторів, та Національний комітет радіологічного захисту України називає страшну цифру – 500 тис. чоловік ліквідаторів на сьогодні пішли з життя. Вічна пам’ять всім, хто ціною свого життя дав шанс нам жити!
Серед ліквідаторів ЧАЕС, що захистили світ від смертельної радіації, є і таврійчани. Це Обухов Микола Іванович, Куликов Дмитро Фролович; Михасюк Сергій Васильович; Мордачов Олександр Олександрович та інші.
Ми щиро вдячні їм за той подвиг, що вони звершили в ім’я майбутнього України та всього людства. Адже своїм життям вони захистили світ від невидимої смертельної радіації.
За 30 років, що минули з часу аварії, побудований героїчними зусиллями, здоров’ям і життями сотень тисяч ліквідаторів саркофаг над 4-м реактором перестав надійно захищати довкілля від радіаційного випромінювання. Тому постало питання спорудження більш надійного покриття. Європейські країни були дуже занепокоєні посиленням радіаційного фону в Україні та інших країнах . Адже небезпечна радіація не дотримується кордонів .
У березні 2004 року Європейський банк реконструкції та розвитку оголосив тендер на проєктування, будівництво і введення в експлуатацію нового саркофага для ЧАЕС. Переможцем тендеру в серпні 2007 року була визнана компанія NOVARKA, спільне підприємство французьких компаній Vinci Construction Grands Projets і BOUYGUES. Було заплановано збудувати так звану «Арку» для накриття застарілого об’єкту «Укриття».
На замовлення Чорнобильської АЕС розробку концептуального проєкту нового саркофага реалізували консорціум компаній Bechtel та Battelle (США), EDF (Франція) та український консорціум КСК (Науково-дослідний інститут будівельних конструкцій (НДІБК), Київський інститут «Енергопроект» (КІЕП), Міжгалузевий науково-технічний центр (МНТЦ) «Укриття». Концептуальний проєкт представлено на громадських слуханнях в березні 2004 року в місті Славутич.
У березні 2004 року було оголошено міжнародний тендер на проєктування та будівництво НБК. У листопаді 2004 року було розкрито пропозиції від учасників тендеру.
Для оцінки надійшло три пропозиції:
- Спільне підприємство «Новарка», у складі якого Vinci (Франція), BOUYGUES (Франція), RWENUKEM (Німеччина/Англія), HOCHTIEF (Німеччина) та українські компанії «Укренергобуд», «Фундамент», УкрНДІ стальконструкція, Укрстальконструкція, Укренергомонтаж.
- Група Александрофф (Франція);
- Консорціум на чолі з американською компанією CH2M Hill, будівельна Асоціація Інтербудмонтаж, ВО «Південмаш».
Основна функція нового саркофага полягає в обмеженні розповсюдження радіоактивних речовин, які перебувають в об’єкті «Укриття». Ця умова повинна виконуватися як за умов нормальної експлуатації, так і в разі аварії (руйнація існуючого об’єкту «Укриття»). За проектом передбачено, що нова споруда буде експлуатуватися впродовж 100 років.
Особливість спорудження нового саркофага полягає в тому, що він побудований на відстані 180 метрів від об’єкту «Укриття». Це дало змогу суттєво знизити опромінення персоналу, задіяного на будівництві. Для будівництва створювався спеціальний майданчик. Після завершення будівництва арки її насунуто за допомоги спеціальних механізмів на існуючий об’єкт «Укриття».
За проєктом новий саркофаг складається з таких елементів:
- основна споруда, що включає аркову конструкцію, проліт якої у напрямку північ-південь становить 257,44 м, висота 108,39 м, довжина 150 м, фундаменти, західну та східну торцеві стіни, необхідні забезпечувальні та допоміжні системи;
- технологічний корпус, який включає ділянки дезактивації, фрагментації та упаковки, саншлюзи, майстерні та інші технологічні приміщення.
- Ширина: 257 м;
- Висота: 108 м;
- Довжина: 150 м;
- Вага конструкцій: 36 200 тонн;
- Кількість працівників: близько 3000 чол.;
- Час експлуатації: 100 років;
- Вартість проекту: 2,15 млрд євро
Дах та пілони нового саркофага, травень 2013
Новий саркофаг на ЧАЕС будували близько 3 тисяч робітників. Спорудження розпочалось у квітні 2012 року.
Початок будівництва
Будівельники працювали вахтовим методом, аби не перевищити дозу допустимої радіації.
Встановлення конфайменту було розпочате 19 листопада 2016. Загальна маса конструкції разом з допоміжним обладнанням — 36000 тонн. Встановлення відбулося шляхом насування змонтованої споруди за допомоги спеціальної системи, яка складається із 224 гідравлічних домкратів і пересуває конструкцію на 60 см за один цикл.
29 листопада 2016 року було завершено насування арки нового саркофага- конфайнмента, яка накриває четвертий енергоблок. Будівництво нового саркофагу, який розрахований на 100 років, тривало 4 роки і коштувало 2,15 млрд доларів. На цей саркофаг збирали гроші 40 країн світу ,частка України в цьому проекті – 60 млн. доларів. Орієнтовною датою повного закінчення будівництва називали 2017 рік.
Зрештою, новий саркофаг запустили в експлуатацію у липні 2019 року.
Україна – унікальна за своїми природніми можливостями країна. Бог дав нам все, про що люди в інших куточках світу можуть тільки мріяти: найкращі у світі чорноземи, могутні ріки й моря, буйні вітри й сонячну енергію. Все залежить від нас: як ми все це будемо берегти й розумно користуватися. Адже аварія на ЧАЕС- це великий застеріг для Українців і всього людства-використовувати альтернативні, безпечні види енергії: силу сонця, вітру, води, чи знищити людство радіацією.
Наталя Малинова, директор музею історії міста Таврійськ
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter
