ЖІНКА І ВІЙНА
Тетяна – оператор зенітного ракетного комплексу С-300. Має двоє дітей-студентів, чоловіка-артилериста, а ще – два ордени «За мужність» ІІІ та ІІ ступенів. За «штурвалом» своєї «трьохсотки» жінка захоплює та супроводжує цілі у складі Херсонської зенітної ракетної бригади. На рахунку її дивізіону – понад 140 знищених цілей.
Історію військовослужбовиці з Херсонщини розповіли в Командування Повітряних Сил ЗСУ.
– Траплялось різне. Якось на півдні одним залпом нашої «трьохсотки» збили одразу три ворожі ракети, що летіли групою. А ще було чергування, коли за одну бойову роботу здійснили 15 пусків, з яких лише один – “холостий”. 14 ракет успішно знищили свої цілі.
«Трьохсотка» – це не про сучасність та автоматизованість. Тут все якраз таки прямо залежить від людського фактору: як підготовки кожного окремо фахівця, так і спільної злагодженої роботи розрахунку. Тож записувати знищені ракети та безпілотники на особистий рахунок у нас не прийнято. Уся статистика збитих – цілковито командна заслуга.
Я хоч і маленький «гвинтик» у загальному ланцюжку протиповітряної оборони, та усвідомлюю шалену особисту відповідальність. Моє завдання – «зловити» ціль максимально швидко, адже за якихось кілька секунд шанс на збиття буде втрачено. Тож напруга під час бойової роботи у нас серйозна. Якщо хтось один “загальмує” або зробить помилку – це може коштувати надзвичайно дорого…
Тетяна служить у зенітних ракетних військах уже понад 20 років.
Пішла до війська слідом за чоловіком. За цей час змінила чимало посад та підрозділів. Зізнається: тоді і гадки не мала, що з армією так надовго.
– Усі попередні роки служби сприймались як буденність, рутина, а стрільби на полігоні воістину були «подією року» для всіх воїнів зенітних ракетних військ. Але з початком великої війни все кардинально змінилось. 24 лютого 2022-го ми відкрили бойовий рахунок на Одещині першою збитою російською ракетою. Відтоді не зупиняємось: протиповітряні бої, знищення повітряних цілей, зміна позицій, згортання-розгортання техніки, бойові чергування… Я відчуваю себе важливою та корисною, цілковито на своєму місці. І попри хронічну втому, сповнена рішучості і натхнення й далі бити ворога аж до перемоги.
Чоловік Тетяни, військовий пенсіонер, ветеран зенітних ракетних військ, перед війною «перекваліфікувався» на артилериста. Зараз жартує, що не даремно колись завербував мене. А ще трішки професійно заздрить, адже за його служби зенітники стріляли лише на навчаннях.
Сьогодні жінці – не до «дня матері». Вже традиційно «відзначає» в «трьохсотці», поки діти вчаться, а чоловік – у відрядженні…
– Хотілося б проводити трішки більше часу із дітьми, з родиною… Та, зрештою, саме заради них намагаємось вберегти наші домівки від ворожих ракет і продовжуємо наполегливо знищувати ворога!»
