Єрохіна Наталія Ярославівна – сімейний лікарка загальної практики – сімейної медицини.
Уже 39 років виконує свій обов’язок у КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім.Є.Є.Карабелеша»
Завжди привітна, усміхнена, уважна до кожного, хто з надією і сподіванням на одужання приходить до неї на прийом. Хоча, щоб «тримати марку» в умовах воєнного стану і нестабільної обстановки у Херсоні, доводиться у першу чергу тримати себе в руках і впевнено дарувати віру хворим.
Наталія Єрохіна довгий час була єдиною лікаркою у поліклініці № 3 у Таврійському мікрорайоні. Більшість медиків прийняли рішення виїхати і працюють онлайн. Звісно, вони надають консультації пацієнтам, з якими укладені декларації на обслуговування, виписують електронні рецепти на придбання медикаментів. Однак, багато людей прагнуть наочного спілкування з лікарем: щоб подивився, розпитав, доторкнувся до хворого місця…
Наталія Ярославівна – одна з тих, хто продовжив свою практику незалежно від ситуації в місті – під час окупації і звільнення Херсона.
- Лютий-березень 2022 року були найважчими,-ділиться лікарка.- Зникли медичні препарати. Особливо хвилювалися за хворих цукровим діабетом, з проблемами щитоподібної залози. Застуду лікували мало не старовинними методами, часом і травками. А от хронічні хвороби потребували лікування відповідними компонентами. Сердечники і гіпертоніки викликати неабияке занепокоєння. З часом ліки з’явилися, волонтери активно допомагали.
Непросто було і страшно. Я проживаю у Спепанівці і додому ходила пішки. І от якось повертаюсь додому, а по другий бік вулиці «вони», як у кіно – попереду бронетранспортер, а позаду шеренги з загарбниками. Відчуття було далеким від емоцій в кінотеатрі.
Наталія Єрохіна веде прийом з двома медичними сестрами. Крім цього дівчата ще ставлять крапельниці, роблять ЕКГ, беруть аналізи на кров. Хороші помічниці, вправні. Але з обліком не все від них залежить.
Тож, коли «глючить» інтернет, дівчата допізна вводять дані в комп’ютер у пізній час вдома.
Сімейна практика передбачає лікування як дорослих, так і дітей, і тут також свої нюанси. Наплив хворих дітей провокував ланцюгову реакцію зараження дорослих вдома.
Війна жорстко позначилася на здоров’ї херсонців.
Збільшилися випадки виявлення онкології, стало більше інсультів, пацієнти почали скаржитися на безсоння, страх.
Кількість стресових ситуацій збільшилася.
Доводилося і жартувати, і розважати, особливо літніх людей. Приміром, коли запитували як лікарка особисто знімає стрес, то вона радила дивитися серіали.
Однак, про яку рівновагу душі можна говорити, коли щодня приймаєш на себе чужий відчай, біль…
До того ж, контингент залишився в районі складний. Більшість – люди похилого віку, які І от приходить пацієнтка 87 років, а її супроводжує сестра 83-х – пояснити алгоритм дій таким жіночкам складнувато. А якщо їм потрібно зареєструватися на отримання ліків, а у них телефон кнопочний. Отакі справи.
А ще ж і виклики ніхто не відміняв – а ліфти не працюють…
Наталія Ярославівна звикла працювати на віддачу. І за це вдячні пацієнти відповідають теплим майже родинним ставленням.
- Так, загарбники бомблять наш край, але на своїй землі все одно комфортніше,- говорить Наталія Єрохіна. – Багато пацієнтів за кордоном і коли отримують консультації, то кажуть, що наша медицина найкраща Йду по Таврійському і люди вітаються направо, наліво. Так склалося, що пацієнти стали друзями, а друзі – пацієнтами. А ще пригадую перші два прильоти в Степанівку. Зв’язку не було, а коли з’явився, почали дзвонити звідусіль із запитаннями: ви живі, приїхати і забрати вас, вікна – стіни цілі? Така увага багато вартує. Дає надію на мир, спокій і що добро і справедливість переможуть.
А поки що: черга за дверима, а в кабінеті на стільці людина з очима сповненими віри, що їй тут допоможуть.
І її надія справдиться, не сумнівайтеся…
