«Йду до ХДУ» – це поетична збірка доцента кафедри соціальних комунікацій, голови Херсонської обласної організації Національної спілки письменників України, лауреата премії імені Яра Славутича, лауреата Херсонської обласної літературної премії імені Миколи Куліша Василя Степановича Загороднюка, присвячена 100-річчю Херсонського державного університету.
Не дивлячись на те, що народився поет в селі Бурківці Погребищенського району Вінницької області, майже все своє життя і творчість він присвятив Таврійському краю. Василь Загороднюк – автор багатьох поетичних збірок («Пам’яттю прийду», «Ватерлінія степу», «Біль мовчання», «Пісня цегли» та інші). В «Енциклопедії Сучасної України» зазначено: «Поезія Загороднюка сповнена патріотичними і громадянськими рефлексіями».
Виконуюча обов’язків ректора, професор Тюхтенко Наталія Анатоліївна зазначила, що Василь Степанович – це людина, яка представляє в нашому університеті дуже цікаву ланку, пов’язану з творчістю: «Безумовно, такими людьми треба пишатися. Те, що вони роблять, залишається нащадкам, залишається назавжди».
Декан факультету української філології та журналістики, професор Олексенко Володимир Павлович розповів, що Василь Степанович був студентом нашого факультету, навчався на заочному відділенні, не пропустив жодної лекції і жодного практичного заняття! «Ця збірка присвячена сторіччю. Хотілося б, аби Василь Степанович написав таку книгу ще не до одного ювілею».
Заслужений працівник культури України Олексюк Олег Васильович підкреслив, що для кожного письменника важливо, аби книга вийшла друком: «Книга народжується як дитина, вона дається з певними труднощами, але після її появи ти радієш і дякуєш Богові».
Сам Василь Степанович висловив подяку університету за те, що збірка побачила цей світ: «Саме на 100-річчя університету виповнилося 25-річчя моєї роботи у цьому виші. Тож ця книга – мій своєрідний творчий звіт ХДУ. Тут зібрані поезії громадянсько-патріотичного звучання. Я розумію, що зараз дуже багато проблем, але коли є увага до поетичного слова, значить є увага до культури та духовності. Бо тільки так ми можемо жити і перемагати, тільки так людина стає особистістю».
Marina Azizova
