У День Конституції України, 28 червня, на Майдані Незалежності в Києві зібралися рідні військових, які зникли безвісти під час боїв за село Кринки на тимчасово окупованому лівобережжі Херсонщини. Люди вийшли, аби нагадати суспільству та державі: їхні близькі не зникли з пам’яті, і боротьба за їхнє повернення триває.
Цей день для когось є державним святом, для когось — звичайною датою, але для родин зниклих він перетворився на болісне очікування, сповнене невідомості.
Саме так описала свої емоції Ірина Коваленко, учасниця акції.
«28 червня — для когось свято, для когось звичайний день, а для нас — невідомість, яка вбиває. Сьогодні ми вийшли нагадати про наших рідних, про наших героїв, що ми про них не забуваємо, а навпаки боремося. Тому що безвісти зниклі — не значить забуті. Кринки — це катастрофа України. Ми кричали… кричимо… і будемо кричати про Кринки», — написала вона у своєму зверненні.
Захоплення Кринок і подальші бойові дії в цій зоні стали однією з найтрагічніших сторінок сучасної історії війни на півдні України. Після активної фази бойових дій багато військових було оголошено зниклими безвісти. Відтоді їхні родини залишаються в інформаційному вакуумі — без підтвердження, без новин, без спокою.
На майдані цього дня було багато фото, плакатів, імен та облич. За кожним із них — доля, біль і надія. Родини не втрачають віри і закликають не мовчати, а говорити про Кринки, вимагати дій, підтримки, розслідувань, обміну й повернення живих або бодай інформації про загиблих.
Їхній голос — це нагадування для всіх: зниклі — це не просто статус у звітах. Це батьки, брати, сини, чоловіки, які пішли боронити країну. І вони мають повернутися додому.
Дивіться фото в нашому телеграм-каналі:
Фото з архіву “Український Південь”.
Дивіться відео, як йшли бої в Кринках:
