На Херсонщині з початку війни було окуповано 49 громад. Представникам місцевого самоврядування довелося самостійно вирішувати дуже різні проблеми, з якими вони не стикалися в мирний час. Знайти борошно, аби спекти хліб. Поховати бійців ЗСУ після бою на Антонівському мосту чи біля Чорнобаївки, та розстріляних людей, які виривалися з окупації. Розшукувати місцевих жителів, які пропали, і навіть доставляти пенсії в села з білим прапором через блокпости російських загарбників.
Про протистояння громад Херсонщини окупантам у матеріалі інформаційного видання «Український південь». Херсонщина в березні була повністю окупована російськими військами та голови громад залишилися сам на сам з проблемами.
Однією з перших росіяни окупували Генічеську громаду, створену на основі цілого району. Це було великим ризиком. Через це свого часу Перспективний план формування територій громад Херсонської області зазнавав серйозної критики зі сторони різних громадських об’єднань. В окупації ці ризики проявилися.
Після відставки голови громади, велика територія залишилася паралізованою. На момент початку війни не було ніякої нормативної бази, роз’яснювальних актів, їх не існувало і в природі, що робити головам на той момент. Генічеська громада була першою, де її голова в перші дні окупації склав негайно свої повноваження. Відразу призупинилися всі процеси, включаючи виплати зарплат бюджетникам, вчителям й іншим. Зупинилась робота всієї ради. Випала велика територія.
«Очевидно, що тут мала б швидше на той момент діяти обласна військова адміністрація, бо суттєво затрималося створення районної військової адміністрації Це можна було б робити значно швидше. Для прикладу, Луганська область в цьому відношенні. Це б зберегло частину людей від вимушеної співпраці з 2.30 загарбниками в пошуку джерел заробітку для існування»,- розповідає Лариса Оленковська, голова Херсонського регіонального відділення Асоціації міст України.
Понад 40 днів пробув в окупації Євген Рищук, Олешківський міський голова, керував громадою за українськими законами.
«На жаль, місцеве самоврядування в перші тижні війни залишилось сам на сам з проблематикою. Виїхала представники центральна влади, правоохоронних органів. На місцеву владу лягла вся відповідальність», – розповідає Євген Рищук, голова Олешківської міської громади.
Представникам місцевого самоврядування довелося в перші місяці окупації розв’язувати проблеми, з якими в мирному житті й близько не стикалися.
«Я в громаді був і поліцейським , і соціальною службою. Довелося організовувати й патрульну службу. Я став виконувати всі функції, які потрібні були і для життєдіяльності міста. Всі до мене йшли. У нас був такий випадок. Впала високовольтна лінія і ми за декілька днів її запустили з хлопцями й дали електроенергію на всі села, якби це було мирний час, то нам би Херсонобленерго робило б її тижнів три», – сказав Євген Рищук, голова Олешківської міської громади.
Територіально менші громади виявилися мобільнішими та гнучкішими. Керівництво виконувало повноваження, намагаючись максимально зберегти всі виплати. Забезпечували жителів і ліками, і продуктами харчування.
«Яскравий приклад – Іванівська громада на лівому березі Дніпра. Вони теж одні з перших потрапили під окупацію, вони відразу почали налагоджувати зв’язки, шукали продукти. На правому березі Дніпра теж було непросто. Але громади скооперувалися, шукали млини, мололи зерно, забезпечуючи людей продуктами харчування, коли підприємці були просто були в ступорі, в не в змозі щось робити. Бо всі боялися. Вони проявляли велику гнучкість Уявіть себе, якби все було прив’язано до районів, до районних рад, де всі виплати проходять повільно, то все б відразу зупинилося», – коментує Лариса Оленковська, голова Херсонського регіонального відділення Асоціації міст України.
Російські загарбники поступово позбавили жителів області мобільного зв’язку, а потім знищили українську пенсійну та банківську системи. Почалися переслідування голів громад, яких обирали на ці посади люди і які мали авторитет. Євген Рищук виїхав на підконтрольну територію України, коли перебувати там було вже небезпечно.
«Те, що люди, орієнтуються на голів громад – це сто відсотків. Небагато голів громад в Херсонській та Запорізькій області перейшли на сторону окупантів. Бо якщо лідер не здається, то і люди не здаються», – додав Євген Рищук.
Не дивно, що окупаційна влада почала тиснути на голів громад. використовуючи різні методи, включаючи фізичні.
«Це постійно відбувалося, з різними наслідками для цих людей, когось відпускали, когось на тривалий час затримували. Когось неодноразово затримували, комусь одягали мішок на голову кидали в яму і, зав’язували очі, і стріляли навколо голови, вимагаючи від нього якоїсь інформації. Зараз залишається невідомою доля Олександра Бабича, Голопристанського голови. Дмитра Ляхна, Горностаївського голови, Олени Пелешок, Зеленопідської голови та Сергія Хільченка, голови Хрестівської громади», – розповідає Лариса Оленковська, голова Херсонського регіонального відділення Асоціації міст України.
На сьогодні є голови, які залишаються на окупованій території Херсонщині. Більшість – виїхали, виконуючи повноваження свої дистанційно та допомагаючи членам громади пройти через такий складний період. Вміння громад консолідуватися між собою сприяло тому, що їхній внутрішній опір від самого початку окупації був і залишається дуже сильним.
