Про це повідомляє інформаційне видання «Український Південь» з посиланням на Фейсбук-сторінку міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби. У повідомленні йдеться про наступне:
«Україна ніколи не кидає своїх. Ні живих, ні мертвих – МЗС знайшло солдатів з України, яких 80 років вважали зниклими безвісти
Це історія кількох українців, серед яких Іван Пастернак і його сім’я.
8 червня 1941 року Іванові виповнилося 33 роки. До служби в армії він працював кравцем. 22 червня 1941 року Третій рейх напав на СРСР, і всю територію України накрив морок Другої світової війни. Іван був мобілізований, потрапив у полон, а згодом його відправили до Німеччини. Рідні нічого не знали. Вони втратили з ним зв’язок і не знали про його долю. Як і сотні тисяч інших сімей, після війни вони отримали коротку звістку: “Пропав безвісти”.
…У 2021 році в одному з районів Бремена на півночі Німеччини розпочалася підготовка до промислового будівництва. Будівельний майданчик мав бути розташований на місці засипаного піском колишнього кладовища часів ІІ Світової війни. Місцевим це місце поховання радянських військовополонених і примусових робітників було відоме як “Російське кладовище”.
Українські дипломати у Генеральному консульстві України в Гамбурзі дізналися про плани будівництва. Звісно, ми розуміли, що кладовище ніяке не “російське”, а радянське, і що серед радянських військовополонених та примусових робітників могли бути українці.
Наші дипломати разом із місцевими активістами звернулися до місцевої влади та наполягли на важливості для України дослідження цього місця і гідного вшанування усіх жертв. Ми добилися призупинки будівництва та проведення ретельного історичного дослідження, яке розкрило сенсацію.
Після завершення війни американська армія задокументувала на кладовищі 772 поховання. Але в 1947-1948 роках були перепоховані лише 456. Згодом розкопки із невстановлених причин припинили, а саме кладовище засипали двометровим шаром піску. Понад 300 поховань могли залишатися забутими і без належного вшанування.
Завдяки роботі дипломатів, влада Бремена оголосила про початок масштабних археологічних розкопок. Робота розпочалася у серпні 2021 року. Дипломати організували поїздку п’яти студентів-археологів КНУ ім. Т.Шевченка під керівництвом кандидатки історичних наук Тетяни Пастушенко. З 15 по 29 серпня вони взяли безпосередню участь у розкопках. Саме українські студенти виявили перші знахідки (окремі кості, солдатські номерні жетони).
Серед них був і жетон № 14683, який знашов студент Олександр Глущенко. Жетон належав українському солдату Івану Пастернаку.
Ми звернулися до дослідників Національного музею історії України у Другій світовій війні, аби знайти його родичів, і вже в грудні пошуки дали результат. Ми знайшли у Львові сім’ю Івана. Його доньку Марію Іванівну та трьох онуків, Василя, Лідію та Галину.
Сказати, що вони були вражені, це нічого не сказати. Ну а ми виконали свою роботу, повернули пам’ять та справедливість. Крім Івана Пастернака ми вже знайшли ще двох українських воїнів, Сергія Селика (Зелика), уродженця Київської області 1921 р.н., та Миколу Ковальчука 1915 р.н. з Волині. Родичів Сергія спільними зусиллями з музеєм вже вдалося знайти, а родичів Миколи ще шукаємо.
На розкопках ще є неідентифіковані рештки, тож незабаром нас можуть очікувати нові відкриття. Розкопки триватимуть до березня 2022 року.
Ця історія важлива з декількох причин. По-перше, ми повертаємо Україні Україну, нашу історію і нашу пам’ять. По-друге, перевертаємо громадську думку в Німеччині та ламаємо російський міф про те, що все “радянське” – це “російське”, а відповідно, і всі хибні трактування про росіян як єдину “жертву” нацистської Німеччини, перед якою є “особлива відповідальність”.
Ми обов’язково забезпечимо гідне вшанування українців та інших військовополонених, рештки яких можуть бути виявлені у ході розкопок. Ми продовжимо вимагати належного визнання і вшанування їхньої жертви на міжнародному рівні.
Висловлюю особливу вдячність за співпрацю бургомістру Бремена др. Андреасу Бовеншульте, історичному факультету Київського національного університету ім.Т.Шевченка, Національному музею історії України у Другій світовій війні та колегам з Генконсульства України в Гамбурзі».
