Чемпіон світу з академічного веслування Ігор Гарагуля, який нині є віце-президентом та відповідальним за резерв і категорію U18 в Федерації академічного веслування України, розповів про те, як досяг успіхів та хто йому допоміг у цьому:
– Дійсно вже пройшло 35 років.
Дійсно вже 35 років як сталося, що я Чемпіон світу … да, хтось скаже та “серед кого і як і хто тебе туди “посадив””, але є факт і … Моє особисте подальше життя і ймовірне саме тому я і зараз в “сфері веслування академічного”, бо маю думку, що я цьому виду спорта щось винен за своє ОСОБИСТЕ становлення.
І я не святий, але свою “лінію будую, спираючись на фах і професійність Тренерів” і саме так сьогодні будуємо майбутнє.
Дійсно. Дійсно факт. Це факт.
Може мой меседж для когось буде зухвальством, але це мене не бентежить – я звик до “г@вна” за моєю спиною, бо це оцінка моєї успішності і житеспроможності як Чоловіка і Людини і, найголовніше – я із вдячністю до тих, хто були моїми суперниками і напарниками.
Це моя думка. Моя сторінка. Моє бачення.
Ми не можемо впливати на час.
Ми можемо робити дії і залишати результати своїх дій. Це і є оцінка. Справжня оцінка.
І наші щоденні дії і особливо ті, котрі будуються на Планах, які побудовані із метою досягнення Мрії, роблять нас людьми, які постійно вчаться на уроках, мандруючи шляхом під назвою ЖИТТЯ.
Так, час постійно рухається вперед, залишаючи за спиною поразки і Перемоги і людей, які допомагали, чи заважали, навчали або мотивували, і за це моє ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ:
Моєму Першому Тренеру Олександру Михайловичу Скобло, який навчив тримати весла, розуміти необхідність щоденних тренувань, понімання всесвіту яке базується на тому, що від тебе особисто залежить твоє майбутнє і допоміг збудувати мотивацію із метою досягнення Мрії;
Нашим славетним і легендарним Тренерам Георгію Станіславовичу Давіденко і
Миколе Семеновичу Злобіну
за жітейску мудрість, професійні підказки із техніки, підтримку і звісно, за “золотого пенделя”, який як мотивує, РЕАЛЬНО МОТИВУЄ так, що Результат буде на сто відсотків.;
І низький уклін і вдячність Тренеру, який навчив мене бути самим собою, навчив мене підійматися із колін і продовжувати працювати над собою, знайти в собі стержень, який допомагає долати всі виклики і перепони на шляху, ім’я якому ЖИТТЯ.
Дякую Олександр Миколайович Бакарасев за всю цю школу, яка продовжується і зараз, коли ми і зараз йдемо пліч о пліч по життю.
Дякую моїм суперникам, яких сильних, амбітних і непохитних і яких я пам’ятаю на кожній контрольній, чи офіційному старту ,
по юнацькій збірній команді СРСР з веслування академічного 1986 року.
Моїм напарникам по човну, моєму юлюбленому класу:
чоловічий четвірці парній М4х,
де завдяки нашим спільним зусиллям із допомогою тренерів ми стали Чемпіонами світу серед юнаків 3 серпня 1986 року.
Це славетні і справжні Чемпіони свого часу:
Матвій Костилев – багаторазовий Чемпіон СРСР і призер Чемпіонатів світу 1987-94 років в М2х та М4х;
Гіртс Вілкс – багаторазовий Чемпіон СРСР в М2х та М4х 1987-1993рр., та дворазовий Чемпіон світу в М4х 1990-1991 рр.;
Олександр Марченко – багаторазовий Чемпіон і призер України, СРСР і Чемпіонатів Світу в М2х та М4х 1987-1999 рр., срібний призер Олімпійських ігор в Сеулі 1988 року.
І особлива подяка моєму напарнику із веслування академічного з яким мене звела доля на все життя, як у спорті, так і по життю, із яким ми виграли всі відбори і змагання в чоловічий двійки парній М2х, включаючи Чемпіонат СРСР серед юнаків, заради комплектування екіпажів на Чемпіонат світу серед юніорів, але …. сталося, як сталося.
Дякую тобі друже Сергій Петрович Данільчук!
Дякую моїм моїй Сім’ї і батькам за довіру і віру в мене – бабусі Маші, дідусю Дмитру, мамусі Люсі, татусеві Вові і сестричка Світлана.
Дякую УСІМ, хто прочитав до кінця.
Дякую моїм Тренерам і напарникам, які були там у 1986 році із якими я досяг чимало на протязі всіх років своєї маленької спортивної кар’єри, яка закінчилася в 1992 році ….
Із повагою Ігор Гарагуля
