700 тисяч українців не мають жодного телефона через низькі доходи

Фінансова неспроможність мати телефон (зокрема, мобільний) є одним із критеріїв оцінки бідності. Через низький рівень доходів окремі категорії українських споживачів не можуть користуватися послугами голосового зв’язку. 

За даними Держстату, цей показник становить 1,7%населення, або приблизно 700 000 осіб. Для порівняння, у країнах ЄС це в середньому 0,3%населення (наприклад, у Швейцарії, Норвегії, Франції — 0%; у Греції та Італії — 0,3%, у Румунії — 1,4%). Лише в Болгарії показник є більшим, ніж в Україні, і становить 2,5%.

Про це йдеться у Зеленій книзі “Ринок голосових телекомунікаційних послуг”, розробленій експертами сектору IT&Telecom BRDO.

Відсутність можливості скористатися голосовим зв’язком (тобто розмовами телефоном — стаціонарним чи мобільним — без застосування мережі інтернет) сьогодні означає неможливість сконтактувати з екстреними службами, зокрема швидкою допомогою чи гарячою лінією НСЗУ, знайомими та близькими, ускладнений пошук роботи тощо. Окрім величезних ризиків під час пандемії та карантину, це призводить до самотності й відчуження людини.

Держава забезпечує громадян правом на доступ до голосових послуг через регулювання цін і надання пільг абонентам фіксованого зв’язку. При цьому, фіксовані послуги (стаціонарного телефонного зв’язку) залишаються дорожчими за мобільні.

У свою чергу, обсяг ринку фіксованого зв’язку щороку скорочується в середньому на 7%. Із 2013 року в Україні значно швидше, ніж в інших країнах, зменшується кількість нових підключень до фіксованої телефонії. Рівень використання стаціонарних телефонів скорочується з 2012 року, а вже в найближчі роки можна очікувати повної відмови від такого способу зв’язку.

Серед основних проблем фіксованого зв’язку: 

  • падіння попиту, спричинене конкуренцією з боку мобільних операторів, які надають ширший спектр послуг без обмежень місця надання;
  • перебої в наданні послуг через пошкодження телефонних ліній;
  • регульована державою ціна на послуги не покриває собівартість;
  • дороге будівництво мережі та ускладнене впровадження нових технологій через застаріле регулювання.

Водночас, протягом 2010-2019 років обсяг українського ринку мобільного зв’язку зріс із 24 млрд грн у 2010 році до 41,9 млрд грн у 2019 році. Порівняно з 2018 роком ринок зріс на 19,7%.

При цьому, 97% абонентів обслуговуються найбільшими українськими операторами мобільного зв’язку — “Київстар”, “Vodafone Україна” та Lifecell.

Проте галузь мобільного зв’язку теж має певні проблеми, зокрема:

  • дороге будівництво мереж, що пов’язано з доступом до інфраструктури та отриманням права проходу;
  • пенсійний збір у розмірі 7,5% ціни на послуги;
  • втрати через регулювання ставок міжнародного інтерконекту;
  • проблеми, пов’язані з радіочастотним ресурсом: відсутність технейтральності, низькі норми випромінювання тощо.

«Державне регулювання голосового зв’язку застаріло на десятиліття – як технологічно, так і ідеологічно. Наприклад, держава досі вважає універсальною послугою лише фіксований зв’язок. Законодавство регулює ціни на такий зв’язок і гарантує пільги. При цьому, держава обкладає «податком на розкіш» мобільний зв’язок, який є головним способом голосової комунікації для українців. Таким чином, знижується цінова доступність популярної послуги. В Зеленій книзі ми описали наявні проблеми та шляхи їх вирішення», — наголосив Ігор Самоходський, керівник сектору ICT BRDO.

Завантажити презентацію до Зеленої книги. 

brdo.com.ua

Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *