22 червня 1941 року почалось гітлерівське вторгнення на терени колишнього СРСР, зокрема в Україну. Багато написано про ті часи як наукової, так і художньої літератури, створені фільми. Але кожний спогад людини, її участь і враження про події Другої світової війни є дорогоцінним вкладом в скарбницю історії людства.
У Херсонському обласному краєзнавчому музеї зберігаються матеріали, що розповідають про долю мешканця Херсона архітектора Дмитра Петровича Попенко, який пережив жахи нацистської окупації і добре пам’ятав цей день.
Тоді йому було 15 років і мешкав він на «воєнці», території колишнього військового форштадту, нині Дніпровський район.
«В день, 22 червня 1941 року, – згадував він, – ми почули по радіо звернення Молотова про раптовий напад Німеччини на Радянський Союз. Всі були вражені. Це була неділя, літо. Багато людей були на відпочинку. Ми, хлопці, одразу ж побігли до центру. Там тільки і говорили про війну. Ніхто нічого не міг зрозуміти. Як це так? У нас же з німцями договір про дружбу. Всіх хвилювало одне питання: що буде далі?»
Наступного дня, 23 червня 1941 року, на площі біля міського театру, в центрі Херсона відбувся багатотисячний мітинг. Керівництво міста оголосило загальну мобілізацію і одночасно почався запис добровольців до армії.
Щоб краще все розчути і роздивитись, Дмитро Попенко заліз на дерево. «Пам’ятаю очі людей. Вони були тривожні, розгублені, у багатьох був страх і відчай. Все своє подальше життя я пам’ятав глибину тих трагічних хвилин. У моїй свідомості ніяк не зв’язувався радісний, сонячний, літній день і мертва тиша людей на площі, які стояли затамувавши подих. Здавалося, що всі заціпеніли і злилися в одне ціле. Вдома, я зробив замальовку цього мітингу, щоб ніколи не забути цей день».
У 2003 році благодійний фонд «Херсонщина» подарував краєзнавчому музею роботи Дмитра Петровича Попенко, серед яких малюнки, що розповідають про його враження під час війни.
У Херсоні мобілізаційний центр знаходився в будинку школи № 28. Там же йшов запис добровольців, які складали народне ополчення.
З них, на кожному підприємстві, формувались «винищувальні загони». Вони повинні були виявляти шпигунів та десантників-парашутистів. Кількість народного ополчення нараховувало близько 700 осіб. Озброїти вдалось лише 250 осіб зброєю, що була вилучена у кримінальних елементів і зберігалась в міському відділі міліції. Решта добровольців була направлена на риття окопів під Миколаєвом.
В експозиції музею можна побачити документи, що розповідають про хід мобілізації в Херсоні, серед них: «мобілізаційний лист», сторінка списку військовозобов’язаних, заява родини добровольців Беліченків з проханням про надання стипендії дочці, доки вони служитимуть.
Записались добровольцями і семеро херсонців братів Чубіних. Всі вони мали професію шофера, тому їх направили в танкові частини. Під Ленінградом загинув один з братів – Євген Іванович, його особисті речи знаходяться в експозиції . Інші брати повернулись додому живими.
В музеї представлені документи, фото, особисті речі, що розповідають і зберігають пам’ять про день – 22 червня 1941 року. Цей найдовший літній день року став початком трагічних подій для нашої країни, для нашого краю. 100 тисяч наших земляків пішли на фронт, більше половини не повернулось додому.
Тому, саме в музеї є можливість ознайомитись з експонатами Другої світової війни і винести свій особистий вирок нацизму, засудивши війну назавжди.
Херсонський обласний краєзнавчий музей
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter
