Садіяр Мамедов: наша команда волонтерів щодня разом з тими, хто найбільше цього потребує

З березня 2020 року на Херсонщині успішно працює антикризовий штаб. За цей час 144 млн. 250 тис. грн. спрямовано на боротьбу з коронавірусом в Херсонській області, з яких: кошти обласного бюджету 44 млн. 200 тис. грн., міський бюджет Херсона 58 млн. грн., бюджети інших міст обласного значення 6 млн. 900 тис., інші місцеві бюджети 20 млн. 100 тис. грн., а також кошти меценатів, благодійників та підприємців.

Найактивніше з антикризовим штабом співпрацює благодійний фонд Садіяра Мамедова, волонтерська команда успішного підприємця щодня, включаючи робочі й вихідні дні, допомагає херсонцям, тим, кому потрібні продукти харчування.

Адже через карантин багато городян і жителів області втратили роботу, підприємства призупинили розвиток.

Сьогодні наша розмова з Садіяром Мамедовим, який як справжній народний мер разом з жителями міста в скрутні часи і кожного дня поспішає на допомогу людям. Хоча чимало можновладців і чиновників просто пересиджують карантин вдома, забуваючи про тих, хто довірив їм місто.

– Ви одним з першим долучились до роботи антикризового штабу, кому допомагаєте?

– Благодійний фонд Садіяра Мамедова відразу включився в роботу антикризового штабу, допомагаючи малозабезпеченим родинам, інвалідам, багатодітним родинам, тим, кого криза торкнулась в першу чергу. Наша команда щодня виїздить по 20 разів, перед цим опрацьовуючи чимало адрес та дзвінків і від колл-центру Антикризового центру, і благодійного фонду. Виїжджаємо оперативно по Херсону, були в селах Білозерського району.

А допомагати людям – це мій обов’язок, тим більше мені Бог дав можливості та здоров’я. В найскладніші часи люди повинні об’єднуватись, аби пережити цей кризовий момент

– Ви багато спілкуєтесь з людьми, які розповіді вражають?

-Коли я зі своєю командою приїжджаю у херсонські двори, до мене різні люди виходять. Постійно спілкуюсь з тими, хто будував наше місто. Вони свої молоді роки пропрацювали з честю, але нині – потребують допомоги й захисту. Їм боляче, що вони в таких складних життєвих обставинах опинились і їм потрібна допомога. Вони так сприймають. У багатьох сльози на очах, вони навіть просять пробачення, бо деякі з них думають, що це вони довели країну до такого стану. Вони вболівають за рідне місто і з хвилюванням ставляться до того, в якому стані наш Херсон.

При відвідуванні інвалідів відчуття складні. Вони зовсім не відчувають підтримки держави, наші соціальні служби не надають в повному обсязі допомоги, яка їм потрібна. Самотність і страх в них. У них теж на очах сльози, вони сидять дома одні, чуючи про страшну епідемію і бояться. Їм теж підтримка потрібна, аби вони були впевнені у своєму завтрашньому дні. Без цього ніяк!

– Яка філософія ваших добрив справ і чи не боїтеся прихопити коронавірус?

– Щодо хвороби – це питання мені багато, хто ставить. Звісно, боюсь, спілкуюсь з різними людьми, заходжу в різні оселі, але я – сильний, маю імунітет, займаюсь спортом. Якщо мені судилося захворіти і померти в такий критичний час, то я – готовий. А щодо благодійності, якщо Бог дав мені більше можливостей, ніж іншим, то я і більше повинен віддавати. Можливо, я своїми руками виконую його волю. Філософія проста.