Як діяти парам, які перебувають у “цивільному шлюбі”, але в них виникли певні юридичні спори радить Олексій Саковніч, херсонський юрист і помічник народного депутата Олександра Співаковського:
– «Пораду юриста» продовжуємо питанням врегулювання спорів, що виникають між партнерами так званого «цивільного шлюбу», тобто незареєстрованого державою шлюбу. Все частіше пари відмовляються реєструвати на державному рівні свої відносини, хоч фактично створюють одну сім’ю, ведуть спільний побут, набувають спільне майно тощо. Через невизначеність юридичного статусу, після припинення відносин, виникають питання щодо поділу спільно нажитого майна, інколи за врегулюванням цього питання звертаються до приймальні. Встановлення факту спільного проживання однією сім’єю також може знадобитися у таких випадках: вирішення питання утримання; усиновлення дитини; отримання права на спадщину у порядку 4-ї черги спадкування по закону (у разі спільного проживання не менш як 5 років). Особливості цих відносин врегульовані Сімейним кодексом України та Цивільним процесуальним кодексом України.
Встановлення факту спільного проживання відноситься до категорії судових справ, що розглядаються в порядку окремого провадження. Відповідну заяву про встановлення факту особа подає за суду за місцем її проживання. Заява має містити інформацію: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт; докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів. У суді слід доказати, що пара спільно проживала, була пов’язана спільним побутом та мала взаємні права та обов’язки. Також, слід буде доказати факт, що спірне майно було нажите саме під час фактичного сімейного життя, а не до/після нього.
Враховуючи складність доказування у суді фактів спільного проживання та спільно нажитого майна під час його поділу, рекомендується (у разі категоричної відмови від укладання офіційного шлюбу) складати письмові сімейні договори (бажано з нотаріальним посвідченням).
