Марина Кашлакова – арт-терапевка, яка у часи війни живе і працює в Кропивницькому, допомагаючи людям долати стрес через різні мистецькі техніки. Вона співпрацює з різними громадськими установами та організаціями, такими як кропивницькі «Гончаренко Центр» та «Прес-клуб реформ», запорізькою «Гендер Зед» та ін. Марина – дуже талановита і чуйна людина, уміє створити позитивну ауру та підтримати. В інтерв’ю нашому виданню вона розповіла, як арт-терапія допомагає долати душевні травми та віднайти себе у складні часи воєнного лихоліття.
- Марино, розкажіть, будь-ласка, вашу історію. Де ви жили на момент повномасштабного вторгнення, як опинилися у Кропивницькому?
На момент 24 лютого 2022 року я зі своєю родиною проживала у місті Слов’янськ, де почувалася в безпеці та мала свої плани на майбутнє. Як і більшість людей, не могла повірити, що війна дійсно розпочалася. Звуки вибухів і сирен стали шокуючою реальністю, яка прийшла у моє життя знов.
Коли ситуація стала небезпечною, ми з сім’єю вирішили евакуюватися. Завдяки нашим друзям, Кропивницький став для нас місцем, де ми знайшли підтримку і можливість хоча б частково відновити відчуття нормальності. Тут я змогла продовжити свою роботу, зокрема через арт-терапію допомагати іншим пережити цей складний час.
Переїзд і адаптація були нелегкими, але мене підтримувала думка, що важливо залишатися корисною. Ця війна змінила багато чого в моєму житті, але також дала розуміння цінності людяності, взаємодопомоги та творчості як способу боротьби з болем і страхом.
- У вас музична освіта. А як у вашому житті з’явилася арт-терапія?
Арт-терапія з’явилася в моєму житті як спосіб виразити почуття, які важко було висловити словами. Це стало для мене простором, де я могла вільно творити, відпустити емоції та знайти внутрішній спокій. Малюнки, фарби, і навіть проста лінія на папері допомагали зрозуміти себе краще. Арт-терапія перетворилася на джерело натхнення, яке підтримує мене у важкі моменти, нагадуючи, що в кожному з нас живе творець.
- Чому ви обрали колажування і скетчінг як провідні техніки ?
Вони дозволяють швидко й інтуїтивно виражати емоції. Колажування відкриває можливість працювати з різними матеріалами, створюючи нові сенси з уже існуючих образів. Це допомагає переглянути і переосмислити власний досвід. Скетчінг (швидке малювання – ред.), у свою чергу, є спонтанним процесом, що дозволяє миттєво передати настрій і думки на папері. Обидві техніки допомагають мені знайти гармонію між внутрішнім і зовнішнім світом, створюючи візуальні історії, що відображають мій емоційний стан.
- Зараз всі ми живемо у війні. Хто приходить на ваші заняття, що потребують ці люди, як їм допомагає арт?
Часто працюю з вразливими категоріями населення, такими як діти військових та ВПО родини, люди з різними емоційними станами, котрі пережили травматичні події, а також літні люди. Всі вони потребують підтримки, розуміння та можливості виразити себе, свої почуття та переживання в безпечному середовищі.
Арт-терапія допомагає їм знайти спосіб комунікації, який не завжди доступний через слова. Для когось це можливість відчути контроль над своїм життям, створюючи щось нове, а для когось — спосіб зняти напругу та опрацювати складні емоції. Наші заняття також сприяють розвитку самооцінки, впевненості в собі та покращенню загального психологічного стану. Творчий процес стає своєрідним мостом між внутрішнім світом людини та реальністю, дозволяючи краще розуміти себе і своє місце у світі.
- Чи зустрічали ви серед своєї аудитрії херсонців?
Так, я мала досвід роботи з херсонцями, і це люди з неймовірною силою духу. Вони пережили надзвичайно складні часи, та залишилися стійкими, зберегли свою людяність. Херсонці вражають своєю згуртованістю, здатністю підтримувати одне одного та знаходити сили рухатися вперед, незважаючи на всі випробування.
У роботі з ними я побачила, наскільки важливою є підтримка. Творчий процес допомагає не лише впоратися з пережитим, а й відновити відчуття внутрішньої рівноваги та віри в майбутнє. Вони — приклад незламності й віри у життя, яка надихає.
- Щоб ви побажали/ порадили тим, хто хоче займатися арт-терапією?
Порадила б почати з відкритого серця і готовності до експериментів. Мистецтво дає простір для самовираження, де немає правильних чи неправильних рішень. Важливо не боятися пробувати нові техніки, навіть якщо спочатку це може здаватися незвичним чи складним.
Не обмежуйте себе в матеріалах — малюйте, вирізайте, ліпіть, використовуйте все, що підкаже вам ваша уява. Пам’ятайте, що головне — це процес, а не кінцевий результат. Творчість допомагає виявити й опрацювати емоції, а також знайти внутрішню гармонію.
І, звісно, дайте собі час. Нехай це стане як подорож до себе, яка може бути тривалою, але надзвичайно цінною. Вірте у свій творчий потенціал і не бійтеся досліджувати свої почуття через мистецтво.
- Марино, чи є у вас ще хоббі та що вам дає в житті натхнення?
Окрім арту, моє хобі — це фотографія. Через об’єктив я ловлю моменти, які часто залишаються непоміченими в повсякденному житті. Фотографія допомагає мені бачити красу у найдрібніших деталях, знаходити натхнення в природі, архітектурі, і навіть у випадкових вуличних сценах.
Натхнення для мене приходить з різних джерел — від спілкування з цікавими людьми до читання книг і невеликих подорожей. Але найбільше мене надихають моменти, коли я бачу, як творчість допомагає іншим — будь то через арт-терапію чи просто через можливість створювати щось своє. Це нагадує, що у світі завжди є місце для краси, навіть у найскладніші часи.
Авторка – Наталія Рудніченко.
