Історію тероборонівця, який воює на херсонському напрямку, опублікувала пресслужба 124 окремої територіальної оборони ЗСУ.
Леонід розміняв шостий десяток, він у підрозділі найстарший, тому й має характерний позивний «Дід». Сам він лише скромно посміхається, та обізнані люди кажуть, що він може навіть ядерну бомбу роздобути, бо ще в лютому 2022-го, під час оборони Херсона, спромігся під обстрілами, в тому числі й авіації, вивезти з військової бази до місця збору та комплектування – озброєння на значну кількість особового складу. За тим же напрямком займається й зараз.
«Налагодити чітку роботу щодо забезпечення підрозділу зброєю та боєприпасами допоміг раніше набутий досвід, тут людська складова спрацьовує» – посміхається «Дід».
Виявляється, до повномасштабного вторгнення він обіймав посаду головного спеціаліста відділу освіти, культури, молоді та спорту одного з районів на Херсонщині. Як кажуть – ніс людям розумне, добре, вічне, а нині несе смерть загарбникам, дбаючи чи не найбільше про забезпечення боєздатності особового складу. Проте одних здібностей психолога й організатора тут було б замало, бо енергії літнього вояка можуть навіть деякі молоді позаздрити. Здається він спроможний працювати у кількох місцях одночасно, зʼявляючись там і там зі швидкістю боліда.
«Такий у мене темперамент, хочу всюди встигнути, – констатує капітан. – Чи буває важко? Та звісно, але не фізично, а швидше – психологічно».
Леонід батько чотирьох дітей і таки дід вже сімох онуків! Донька Лілія нині теж у ЗСУ, проходить службу військовим медиком у бригаді морської піхоти та навчається у медичному університеті, маючи за мету стати офіцером.
«Яке моє найбільше бажання? Та, мабуть, як у всіх: – звільнити рідну землю від загарбників та повернутися до родини та роботи в освіті», — каже «Дід» наостанок та зникає у стравах зі швидкістю світла, яке здається несе з собою по життю.
Читайте на сайті інформаційного видання “Український Південь”:
