Одна з історій про митців, яких привласнила Росія, на ресурсі Культland (cultur_land):
Цей допис рубрики #вкраденімитці про Киріака Костанді, ім’ям якого названа вулиця в Одесі.
“Чимало його робіт зберігалося в Херсонському художньому музеї ім. О. Шовкуненка, звідки окупанти вивезли 80% картин. Наразі доля робіт Киріака Костанді з колекції Херсонського музею невідома”, – повідомили в Херсонському художньому музеї.
Киріак Костанді народився 3 жовтня 1852 року в селі Дофінівка Херсонської губернії в родині рибалки. Він був шостою дитиною в сім’ї православних греків. За традицією хлопець отримав грецьке ім’я, однак у Одеській малювальній школі (закінчив у 1873 році), а пізніше – у імпєраторскій академії мистецтв Киріак став Кирилом Костанді.
Слов’янське ім’я змінилося на грецьке у грудні 1881 року.
Киріаку Костанді було дев’ять років, коли помер батько, залишивши вдову з дев’ятьма дітьми.
У пошуках засобів для існування майбутній художник в 1862 році виїхав до Одеси, де працював у бакалійній крамниці, у винних погребах. Проте, кожну вільну хвилину він замальовував сценки побачених подій. Найчастіше робив це на стіні в погребах, крейдою, вугіллям або олівцем. Малюнки випадково побачив фотограф Брюлов і в 1868 році запросив хлопця ретушером в свою майстерню, яка славилася тим, що розфарбовувала чорно-білі портрети олійними фарбами.
Здобувши базові навички художника, у 1870 році Костанді починає відвідувати безплатні класи малювальної школи і став її учнем у 1871 році.
Після закінчення школи в 1874 році за сприяння Івана Айвазовського, з яким вони познайомилися, та завдяки матеріальній підтримці грецького консула в Одесі Івана Бутчини (або – Вучини) він вступив до Петербурзької академії мистецтв, де одним з його вчителів був Павло Чистяков.
Також серед наставників були Іван Крамськой, Ілля Репін, Архип Куїнджі. В загальному, з незначними перервами, в академії здібний студент Костанді провів 10 років. За цей час він здобув кілька заохочувальних премій та срібних медалей. Але оскільки матеріальне становище Киріака було доволі скрутним, для утримання великої родини йому доводилося багато працювати: давати приватні уроки малювання, викладати у художньому училищі та жіночих гімназіях, рідше – копіювати на замовлення картини. Закінчив академію він лише у 1982 році зі званням класного художника 3-го ступеня.
Ще навчаючись в академії, Костанді був запрошений викладати в Одеській школі малювання і з лютого 1985 зарахований старшим викладачем. Тут він пропрацював до кінця життя. 1094 року Костанді Киріак дебютував на ХІІ виставці Товариства пересувних художніх виставок з картиною «У хворого товариша». Дійсним членом товариства Костанді обрано 1897 року.
На початку 1987 року Костанді зміг здійснити давно мрію — поїздку за кордон. Разом з братами художниками Миколою та Дмитром Кузнєцовими вони відвідали Францію, Німеччину, Австрію, Італію. Після цього були ще дві закордонні подорожі. Навесні 1894 разом з художниками Євгеном Буковецким та Петром Нілусом Костанді вдруге іде за кордон.
Вони побували у Франції, в Австрії, в Німеччині і всюди знайомилися з музеями та новітніми течіями в мистецтві. Ще раз в Європі Костанді побував влітку 1900 року. Шляхом від Відня, Мюнхена та Швейцарії, художник прямував на Всесвітню виставку в Парижі, де його картина “Рання весна” була відзначена бронзовою медаллю.
У ХХ столітті Костанді був уже знаним художником й педагогом, і насолоджувався сімейною ідилією.
У 1902 році на виставці південноруських художників виняткове захоплення викликала його картина “Квітучий бузок”, яку придбали для Міського музею за 1000 рублів. Учень Костанді художник Амшей Нюренберг згадував, як разом з іншими початківцями художниками ходив до музею на побачення з “Бузком”.
А у 1907 році Імператорська академія мистецтв оцінила його внесок у художню царину й визнала його своїм Академіком.
У 1920 році Киріак Костанді отримав звістку, що стала для нього великим потрясінням, його середній син Андрій помер від тифу. Костанді заслаб, лікарі діагностували в нього хворобу серця та рекомендували залишити всі справи.
Помер Киріак Костанді 31 серпня (19 жовтня) 1921 року.
Читайте на сайті інформаційного видання “Український Південь”:
