Ідентифікація вкрадених творів мистецтва триває, – повідомили в Херсонському художньому музеї.
«Я є француз, але я ніколи не припиняв бути українцем, чим я дуже пишаюсь», – так говорив про себе художник Темістокль Вірста. У день 100-річчя майстра, який народився 15 жовтня 1923 року на Буковині, знаходимо чергове підтвердження мародерству росіян, і пов’язаний цей злочин з іменем Темістокля Вірсти. У пропагандистському сюжеті, знятому у серпні в Центральному музеї Тавриди, серед творів, викрадених окупантами з Херсонського художнього музею, «засвітилося» і полотно французького художника з українським корінням.
Темістокль Вірста (1923-2017). День, що розвидняється. 1998. Полотно, акрил”, – повідомили музейники.
Майбутній художник жив на Буковині до 17 років, однак прихід Червоної Армії змусив родину покинути батьківщину. Потім було навчання в академіях мистецтв Бухареста і Відня, а з 1950 року митець мешкав і творив у Парижі. Темістокль Вірста дружив з багатьма знаковими для світового мистецтва постатями – художником Анрі Матіссом, скульпторами Олександром Архипенком та Констянтином Бранкузі, а на творчих вечорах у нього вдома свої вірші читав сам Жан Кокто.
Темістокль Вірста неодноразово приїздив уже в незалежну Україну. Його виставки проходили у Львові, Чернігові, Ужгороді, Одесі і Херсоні. До речі, викрадену росіянами картину він подарував музею після своєї виставки в нашому місті у 1998 році. Цікаво, що в його програму відвідування України Херсон не входив, але завдяки неочікуваному знайомству з директоркою Херсонського художнього музею Аліною Доценко немолодий художник вирішив змінити маршрут.
Цікавість відомого француза до Херсона викликана тим, що його майстерня в Парижі була поруч з майстернею нашого земляка Михайла Андрієнка-Нечитайла. Вірста ходив до нього дивитися роботи, пив чай і вино, слухав про Херсонщину, про Дніпро, про виноградники… І заочно закохався в наші краї. Тож змарнувати нагоду побувати на батьківщині Андрієнка-Нечитайла не зміг.
Починаючи з 1950‑х років, Темістокль Вірста створює пластичну культуру нефігуративізму. Малярство Вірсти демонструє високі технічні можливості, багату мистецьку палітру, метафоризм мислення і постійні пошуки в галузі форми. Певна абстрактність зображення присутня у всіх творах майстра, і «День, що розвидняється» — це своєрідна метафора. Як день щоразу, наче фенікс, відроджується з «попелу ночі», так і людина може змінити своє життя, «відродитись з попелу невдач», почати життя заново.
“А ми сподіваємось, що так само, як фенікс, відродиться і розграбований окупантами музей, що все вкрадене повернеться додому. І так само пильно продовжуємо вдивлятися в кадри пропагандистських сюжетів у пошуках підтвердження злочинів росіян проти культурної спадщини України. Далі буде”, – зазаначили в музеї.
.
