Історію Дмитра Індіченка з Берислава розповіли представники Окремого мотопіхотного батальйону “Сармат”:
-З Бериславу в нас служив Дмитро Індіченко.
Тихий, спокійний, дуже уважний, компанійський.
Наш «марсік».
Про рідне місто не згадував. Зрідка дзвонив туди рідним.
– Когда-то освободім. – почув я одного разу.
– Когда?! – питала його мати.
– Когда будєт нужно. – відповів він. – Когда ми станєм сільнєє.
І ми стали сильніше, Діма. Тільки тебе вже нема, більше двох місяців.
Перше поранення в Золотій Ниві, весною, шпиталь, повернення.
Друге поранення в Золотих Пісках, влітку.
Я цілий і неушкоджений.
Я знаю про «окоп смерті».
На моєму планшеті ти маєш чіткі координати. Ти – крапочка на карті, яка називається «Дімка».
Коли ми звільнимо Піски?
Коли станемо сильніше.
Настільки сильніше, щоб не ридати біля місця твоєї смерті.
Чи колись станемо?
Колись ми зберемося біля наших крапочок на наших планшетах, відшукаємо кожного, кого не змогли забрати і поховати по людськи.
Помовчимо там, Дім.
Розкажемо, після війни розкажемо, який ти був насправді.
Які медалі варті твого незаплямованого кітелю?
Берислав звільнили, Дім.
Редакція висловлю співчуття рідним і близьким загиблого Героя! Вічна пам’ять!
