В Одесі на вулиці Спартаківській мешкають 47 єнотів. Інші 17 тварин перебувають у вольєрах реабілітаційного центру. Це ті, хто був врятований від жорстоких умов, а також ті, хто чекає на своїх господарів з війни.
Це вольєри реабілітаційного центру для тварин. Його засновниця Світлана Федорончук каже, що наразі тут утримуються 17 єнотів. Частина з них була врятована від жорстокого поводження, дев’ятеро опинилися тут через війну. Одна з них – Тіша.
“Бачите, вона приїхала зі своїм вольєром, там зараз безлад, оскільки вона сьогодні не в настрої, ми не можемо в неї поприбиратися, вона кидається. Вона — особливий єнот. Вона любить тільки своїх маму та тата. Зараз вони воюють. Сказали мені: “Як виживемо, то заберемо”, — розповідає Світлана Федорончук.
Світлана Федорончук називає себе “єнотомамою”. Знає ім’я кожного вихованця. Окрім врятованих тварин, жінка утримує тут і ручних єнотові. До них можна приходити та гратися. Усього у Будинку єнотів їх мешкає 47. Чотири — це носухи, інші — єноти-полускуни. Наймолодшому чотири тижні. Найстаршому – 16 років. Цього єнота звати Льоня, він отримав своє ім’я через лінь, каже Світлана.
“Він підгальмовує, чесно. Даруйте на слові, це правда. Коли ви бачите таке тіло, що ходить повільно-повільно, а також тупий погляд, то це Льоня. Він широкий, такі в нього лапи широкі, попа широка, це наш директор”.
Наразі через війну кількість відвідувачів центру скоротилася приблизно на 70%, каже Світлана Федорончук. Тож єноти сумують за людською увагою, до якої звикли.
“Вони насправді залазять всюди, у сумку, намагаються на тебе залізти і я хвилювалася, що вони будуть кусатися. Ні, вони абсолютно не боляче кусаються. В них дуже м’які лапки, можна їх годувати, вони дуже милі”, — каже відвідувачка Вероніка.
“У мене вже був досвід з носухами, але з єнотами я ніколи не спілкувався, а цей такий гарненький, пухнастий єнот. Він такий класний, мені дуже подобається тут. Вони дуже класні, беруть з рук, ручні єноти. Що ти тут лізеш?”, — ділиться враженнями відвідувач Кирило.
