Про розвиток і перспективи спорту на Херсонщині в інтерв’ю з президентом Федерації академічного веслування у Херсонській області Ігорем Гарагулею.
— Наскільки важливе місце займає спорт у сучасному світі у житті дорослої людини і дитини?
— Це питання має два аспекти. Перший: ми бачимо результати Параолімпійських ігор. Дійсно пишаємося сильними і видатними людьми, які при своїх обмежених фізичних можливостях досягли таких високих результатів. Це є хорошим прикладом для всіх нас. З іншого боку ми бачимо результати Олімпійських ігор. Там багато проблем. Постає питання: у чому мотивація?
Ми бачимо однакові умови підготовки, але зовсім різні результати. Фізична культура і спорт для кожного з нас відіграють дуже важливу роль. Кожному з нас спорт дає гармонійний розвиток і ми розуміємо, що це підкріплює тривалість нашого життя. Якщо відсторонитися від питань високих досягнень у спорті, то можна говорити про те, що у світі спостерігається тенденція здорового фізкультурного руху. Це стосується і України. Раніше наша держава стояла осторонь цих питань. Але зараз ми беремо участь у цих трендах. Світ став відкритий, ми маємо доступ до Інтернету.
Я, як звичайний громадянин, відкриваю соцмережі і бачу, як люди починають займатися спортом у різному віці. Зараз люди самі розуміють важливість фізичної культури. Заняття спортом серед дітей залежить від батьків. Хтось звик, що діти самі грають, хтось з батьків зосереджений лише на навчанні дитини. Минає час, діти ростуть і можуть виникнути проблеми зі здоров’ям. Адже поняття фізкультури культивується далеко не у кожний родині. Багато батьків самі займаються спортом і це є найкращим прикладом для підростаючого покоління. Діти нас стовідсотково копіюють. Чудово, коли батьки стимулюють дітей і водять їх на різні секції, вибудовують графік дитини так, щоб вона і навчалася, і займалася спортом.
— Коли спорт увійшов у ваше життя?
— У моєму житті спорт був завжди. На всі секції з різних видів спорту, якими я займався (футбол, кульова стрільба, гімнастика, легка атлетика, самбо, волейбол), водила мене бабуся. Я був дуже сором’язливим хлопчиком. Єдина секція, на яку я пішов сам, була з академічного веслування.
— Які у вас були досягнення?
— На ті часи були доволі високі результати. В юнацькому віці я досяг звання чемпіона світу. Займався до 1992 року, вигравав кубок СРСР. Команда у нас була доволі перспективною. А далі доля у всіх склалася по-різному. Якраз були гарячі 90-ті, розпад Радянського Союзу.
— Змагальний характер спорту мотивує людей не лише у спорті, але вчить цьому і в інших сферах життя. Тож важливо привчати дітей до спорту з дитинства?
— Змагання є обов’язковими, особливо зараз. Коли купуєш якусь бізнес-книгу, бачиш, що більшість бізнес-тренерів та практиків бізнесу порівнюють спорт і бізнес. Це дійсно так. Адже спорт — це постійні змагання із самим собою, з колегами, з конкурентами. Потрібно постійно рухатися. Тренер нас навчав: ти виграв чемпіонат — вітаю, сьогодні ти – чемпіон. Завтра медаль вішай на цвях і тренуйся для нових результатів і пам’ятай: завдяки тому, що вчора ти став чемпіоном, проти тебе на доріжках стануть більш вмотивовані спортсмени, які захочуть обігнати цього чемпіона. Це стимулює їх, а тобі не можна розслаблятися.
— Тобто це важливо дитині усвідомити з дитинства і в житті, і в спорті?
— Перш за все дитині треба пояснити те, що немає нічого страшного в тому, що люди програють. Треба зробити висновки, прийняти це як урок і рухатися вперед. Перемоги обов’язково будуть.
— Хочеться поговорити про дитячо-юнацькі спортивні школи. Яке їх місце в житті дитини? Наскільки з великим бажанням діти займаються?
— Це дуже проблемне питання. Це стосується не лише нашої держави, але й всього світу. Ми бачимо, що доволі важко притягувати дітей до активних та реально складних видів спорту, таких як академічне веслування. Це циклічний вид спорту. Він є силовим. Тут треба дуже багато працювати, аби досягти успіху. Я веду сторінку Федерації в соцмережі. Шанувальників цього виду спорту побільшало, приблизно раз на тиждень приходять повідомлення від бажаючих записатися до секції. Але це не та цифра, яка є бажаною. Просвітницькою роботою треба займатися, що робимо і Федерація, і я.
Міністерство розробляє класні програми, сподіваючись, що місцева влада виділятиме на це кошти. А вона в свою чергу знаходить відмовки. На жаль, є два паралельні світи: один законний і дуже розумний, а інший реальний. У нас є різні секції, багато талановитих тренерів із різних видів спорту.
Задача масового дитячого спорту — навчити наших дітей і програвати, і вигравати, і ставати людьми. Щоб місцева влада і держава дійсно сприяли цьому, треба розробити «живу» програму, яка б була не тільки на папері. Ми вкотре цим займаємося разом з командою Ігора Колихаєва. Важливо, щоб теорія і практика поєднувалися. В місті та області є багато спортмайданчиків, які нібито належать ЖКХ, але з іншого боку і ОСББ, але вони не мають прав на ці земельні ділянки. Отакі проблемні питання виникають і їх треба вирішувати. Якщо ми консолідуємося, то буде написана програма розвитку міста Херсон на наступні десять років. Ми будемо активно працювати, аби програма була написана «живою».
— Що б ви побажали херсонцям — і дорослим, і маленьким?
— Бажаю здоров’я, натхнення, мотивації! В жодному разі не бійтеся програвати, адже сьогодні програв, зробив висновки, а завтра став переможцем!
Марина Азізова
