З 1 грудня в Україні змінюються правила ввезення гуманітарної допомоги. Постанова Кабміну, яка незабаром набуде чинності, вже встигла наробити шуму. Волонтери розкритикували ці зміни, а петиція з проханням їх відтермінувати набрала необхідну кількість підписів за два дні. Аналітики Центру спільних дій розібралися, навіщо уряд ухвалив це рішення, що воно змінює та як може вплинути на волонтерів.
Українці, які волонтерили ще до широкомасштабної війни, пригадують, як складно було перевезти гуманітарну допомогу через кордон. Тоді донор мав звернутися до спеціального державного органу і довести, що вантаж справді є гуманітарною допомогою.
Після 24 лютого така система більше не могла ефективно працювати. Як військові, так і цивільні потребували величезної кількості допомоги з-за кордону. Кабмін відреагував на це і змінив правила. По-перше, гуманітарною допомогою визнали засоби індивідуального захисту. Тут мова йде не про маски, а про бронежилети й плитоноски.
По-друге, у березні 2022 року Кабмін ухвалив постанову, якою спростив процедуру перевезення допомоги через кордон. Тепер сама людина, яка перевозить гуманітарну допомогу, має заповнити декларацію під час перетину кордону. Для так званих «товарів подвійного призначення» процедура трішки інша, але теж нескладна. Якщо людина перевозить безпілотники чи тепловізори, вона має надати гарантійний лист від військової частини, яка замовила цей товар.
Завдяки цим двом рішенням тисячі українських військових змогли оперативно отримати бронежилети, тепловізори, дрони та автівки. Але втім, спрощена процедура розв’язала руки шахраям. Вони, на жаль, скористалися можливістю без сплати мита перевозити товари під виглядом гуманітарної допомоги.
Цьогоріч Державна прикордонна служба спільно з Міноборони перевірила понад 9 тисяч випадків перевезення допомоги на адреси військових частин. У понад трьох тисячах випадків військові не підтвердили, що отримали таку допомогу.
У цих випадках військові недоотримують не лише умовну автівку, але й гроші, які мали би піти на їхні зарплати чи нову зброю. Адже всі кошти, які держава заробляє з податків, вона спрямовує на армію. Детальніше про те, як це працює, ви можете послухати в подкасті Центру спільних дій «Почуті По суті».
Кабмін мусив знайти компроміс між оперативністю та прозорістю. У вересні уряд ухвалив постанову, яка не сподобалася волонтерам. Новий порядок полягає в наступному. Волонтер має самостійно авторизуватися в Єдиній автоматизованій системі за допомогою цифрового підпису. Він вносить в систему перелік товарів, які планує ввозити. Система формує митну декларацію з унікальним кодом, за яким митники пропускатимуть вантаж. Вони можуть зробити це протягом 30 днів із дня створення такої декларації.
Волонтер має 90 днів, щоб прозвітуватися в автоматизованій системі. Він повинен внести інформацію, хто і скільки допомоги отримав, а що досі лежить на складі.
Петицію, згадану на початку тексту, зареєстрував волонтер Гліб Леонтьєв. Він зазначив, що не всі волонтери мають гроші, щоб найняти бухгалтера для адміністрування цих процедур. Чимало допомоги в Україну ввозять маленькі фонди та організації, а також приватні особи, які самостійно проводять збори, шукають товари та відвозять їх у військові частини. Нововведення ускладнить та сповільнить їхню роботу. Можливо, навіть скоротить обсяги допомоги, яку такі волонтери ввозять.
У Центрі спільних дій вважають, що у звітності зацікавлені й самі волонтери. Навіть якщо маленький фонд працює «в білу», але без чітких і прозорих звітів, у правоохоронців можуть виникнути до нього питання. І, зрештою, волонтери й самі визнають, що шахрайство на гуманітарній допомозі — це справді проблема, яку потрібно розв’язувати.
Утім, з реакції суспільства бачимо, що до постанови Кабміну поки є питання. Урядовці запевняють, що залучали волонтерів до напрацювання рішення, але не називають конкретні організації. А волонтери, які публічно висловлюються щодо постанови, зауважують, що їхню думку не спитали. Якщо спроба налагодити діалог і була, то поки що не дуже вдала. Заінтересовану сторону — тобто волонтерів — варто залучити ефективніше. Якщо через це рішення маленькі благодійні організації відмовляться від волонтерства, краще не стане нікому.
Зрештою, і влада, і громадянське суспільство зацікавлені в одному — аби наші військові мали всю необхідну техніку, обладнання та засоби захисту, аби наближати нашу перемогу.
