Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства був створений 2021 року шляхом об’єднання трьох наукових установ з Херсонщини. Після початку повномасштабного вторгнення — релокований на Одещину. Селекційний матеріал, з яким працюють і досі, науковцям вдалось вивезти. Зараз з дослідниками взаємодіють понад 120 підприємств сільськогосподарського напрямку.
Наказ Кабміну про створення Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства вийшов 29 грудня 2021 року. Установа об’єднала інститут зрошуваного землеробства, інститут рису і дослідну станцію овочівництва і баштанництва. Створення Інституту збіглося з початком повномасштабного вторгнення РФ.
“Перший день війни був дуже важкий для всіх нас. Бо росіяни через Антонівський міст одразу зайшли до Херсона і до нашого інституту. Ми туди потрапили після деокупації. Побачили пошкоджені будівлі, знищені комплекси. Нас охопив жах”, — згадує директорка Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства НААН Раїса Вожегова.
Вперше один з корпусів Інституту було пошкоджено в грудні 2022 року. Далі цього ж місяця туди поцілила авіабомба, яка знищила не лише будівлю, а й пошкодила зимовий сад.
“Нам було страшно виїздити з окупації. Але я вмовляла кожного працівника. Потроху більшості вдалось виїхати. Коли вже були в Одесі, перше питання — де жити? Пристосуватись, звикнути, знайти житло, умови для роботи — ми пройшли через всі ці випробування. Всі, хто знає нашу установу говорять, що ми швидко відновились, знайшли фахівців, і навіть розширили спектр послуг”, — зазначає Раїса Вожегова.
Хоч створення Інституту припало на початок повномасштабного вторгнення РФ, більшість фахівців і наукових співробітників змогли виїхати з окупації. Однак, в Херсоні й досі лишається 10 співробітників, які працюють під постійними обстрілами.
“Основні задачі, які зараз стоять перед нашим інститутом — це розробка, створення, апробація та впровадження у виробництво тих напрацювань, які підвищуватимуть рентабельність, економічність сільського господарства в країні. Маємо враховувати й кліматичні зміни в умовах воєнних дій, і нестачу вологи, і відсутність 100% зрошення”, говорить директорка Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Раїса Вожегова.
“Основна частина наших людей працює на базі Одеської дослідної станції. Але в кожній області в нас є базове господарство. Це наукові установи сільськогосподарського профілю, аграрні університети, бізнесові структури — ми вже підписали більш як 120 договорів про співпрацю. У цих пунктах беремо на аналіз проби ґрунту, зразки матеріалу, проводимо наукові досліди. В структурі інституту 15 наукових підрозділів. Рекомендації та напрацювання наших фахівців актуальні не лише для півдня, а й для всієї України”, — розповідає Раїса Вожегова.
Селекційний матеріал дослідникам вдалось вивезти з Херсона. Зараз науковці працюють вже з іншими селекційними лініями та розсадником.
“У нас вже є розсадник, до якого ми збирали різновиди з усієї України. Саме звідси ми відбираємо найкращі сорти, схрещуємо їх і створюємо нові сорти, які дають високі врожаї. Зараз в нас є такі сорти, які на зрошенні дають до 12 тонн на гектар, без зрошення — до 6 тонн на гектар. Ми все зберегли та продовжуємо створювати нові сорти”, — зазначає докторка сільськогосподарських наук, завідувачка відділу селекції Тетяна Марченко.
Водночас науковці наголошують: що буде з селекцією та дослідженнями саме на Херсонщині прогнозувати важко. Поки не покращилась безпекова ситуація повноцінно працювати в Інституті, який знаходиться в Херсоні не вийде.
“У нас є частина дослідів, які проводяться на полях Херсонщини. Але там дуже небезпечно. Зараз ми працюємо інакше. Бо в Одесі поруч море, клімат інший. На Херсонщині цьогоріч майже повністю згоріли посіви пшениці. На полях взагалі не було сформованого колоса. Самі рослини заввишки 25-30 сантиметрів, а колоса немає. Це результат не лише кліматичних змін, а й постійних обстрілів та війни в цілому“, — розповідає доктор сільськогосподарських наук, завідувач відділу кліматично орієнтованих агротехнологій Сергій Заєць.
Найголовніша мрія всіх працівників Інституту — це, звісно, перемога та закінчення війни.
“Звісно, ми мріємо про найскорішу перемогу. Хтось зможе повернутись до Херсона, інші працюватимуть в Одесі. Але зараз нам потрібне своє приміщення. Бо такий потужний дослідний Інститут потребує нормальних умов для результативної роботи. Нам допомагають різні лабораторії з аналізами, фермери з полями та технікою. Але хочеться мати щось своє, власне. Відновити можливості та працювати на повну потужність”, — говорить Раїса Вожегова/
