Героїня цього матеріалу — смілива жінка, яка стала на захист рідної країни попри смертельний ризик. Оксана захищає Україну у складі військової частини 3056 Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Дівчина несе службу в Херсонській області та на рівних з чоловіками виконує поставлені бойові задачі, – повідомляє пресслужба Військової частини 3056 Національної гвардії України.
«Служити в армії я мріяла ще з підліткових років. Із захопленням слухала татові історії про його службу в армії. А коли повідомила про бажання вступити до лав Національної гвардії України, то саме тато мене першим підтримав та всіляко допомагав», – ділиться спогадами гвардійка.
Повномасштабне вторгнення рф в Україну військовослужбовиця зустріла в рідній військовій частині.
«24 лютого для мене розпочалось як звичайний ранок: ранній підйом та збирання на службу. Але все перекреслило страшне повідомлення про бойову тривогу. На той момент я не відчувала страху, не було паніки. Мабуть, через те, що не було повного порозуміння реальності», – розповідає, як почався той день, Оксана.
Жінки на фронті для України – це вже звична справа, бо вони так само, як і чоловіки, прагнуть перемоги над ворогом. А ті, що відчувають в собі сили битися, часто на рівних з чоловіками стають у військовий стрій та наближають нашу перемогу.
«24 лютого 2022 року нас викликали по тривозі, доповіли обстановку та наші подальші дії. Але до цього нам дали вибір та можливість звільнитися тим жінкам, у кого є малолітні діти. Я цього не зробила, бо навіть думки такої не було. Коли розпочались обстріли рідного міста, мені зателефонував син. Він плакав і просив звільнитись. Я пояснила, що маю захищати його та нашу країну, і ми з ним вирішили, що не здамся. Тим паче не в такий час, коли на мою країну напав ворог. Розуміла, що буду йти до кінця», – розповідає гвардійка.
Для багатьох військових підрозділ стає сім’єю, якої так не вистачає на фронті.
«Війна об’єднала нас в одну родину. Зі мною служать дуже хоробрі хлопці та дівчата. Коли обстрілювали наші позиції та місця проживання і тіло немов паралізовувало від страху, ми завжди підтримували один одного, допомагали як могли», – згадує дівчина.
Були у військової і приємні моменти. Оксана зустріла свого коханого.
«Під час війни я зустріла свою кохану людину. Чоловіка, який переживає за моє життя більше ніж за власне. Завдяки йому я зрозуміла, що таке справжня любов», – з посмішкою про коханого розповідає гвардійка.
Українська армія пишається сильними, небезпечними, безжальними до ворога, але прекрасними і ніжними жінками у своєму складі.
«Служба в армії навчила мене не здаватися, бути сильною духом і тілом. Знаю як сильно мною пишається моя родина. Я зробила одну з головних речей у своєму житті – стала прикладом для свого сина. Знаю, що ми обов’язково переможемо і я розповім своїй дитині яких сильних та хоробрих людей зустріла, як колись мені розповідав тато», – говорить Оксана.
Військовослужбовиці на рівних з чоловіками служать народу України та захищають рідну землю від загарбника. Жінки поряд з чоловіками розділяють усі складнощі бойових дій. Це єднання духу українського народу варто оспівувати в піснях та описувати в легендах. В цьому і є наша сила. Саме так переможемо!
