З нагоди професійного медичного свята серед кращих було названо ім’я завідувачки кардіологічного відділення лікарні ім.Є.Карабелеша Тетяни Панової. Вона одна з тих, хто на своєму робочому місці залишився справжнім, самодостатнім, сміливим і з глибоким почуттям відповідальності.
Дивлячись в очі таких людей можна лише здогадуватися як їм було важко і як небезпечно працювати зараз.
Отож, наступна розповідь про Тетяну Вільгельмівну, яка серед інших небагатьох завідувачів відділень лікарні не виїхала з Херсона під час окупації та деокупації міста. Саме так вони заявляли про свою стійкість, вірність професії і пацієнтам та були прикладом для підлеглих, які трималися на бойовому рубежі. Ім’я лікарки з 43-річним стажем Тетяни Панової постійно перебуває на слуху у херсонців як про фахівця високого класу по своїй спеціалізації і не тільки. Під час боротьби з вірусним Ковідом також. Під її керівництвом протягом багатьох років сформований професійний колектив однодумців-лікарів, медичних сестер, санітарок, які чітко виконують свої професійні обов’язки, допомагають хворим швидко опановувати себе, вилікуватись настроями, надіями, сподіваннями.
І от чергове випробування – воєнний стан в державі. А Тетяна Вільгельмівна не тільки не збавляє оборотів на професійному поприщі, а навпаки – набуває нових чеснот і розширює горизонти своїх можливостей – разом з підпорядкованим колективом. І хоч методи роботи не змінилися,- як зазначає лікарка,- складнощі були великі.
- У першу чергу – емоційні. Але разом з ними і фізичні, оскільки під час окупації, деокупації частина медиків все одно виїздила з регіону і бракувало рук медиків,- ділиться пережитим Тетяна Панова. – Поїхали медсестрички, санітарочки і деякі лікарі.
Розповідає про пережите і сьогоднішній тривожний день стримано, з притаманною не тільки чоловікам твердістю. Потрібно було жити і працювати у нестандартних умовах. Однак, призвичаїлися. Пацієнти також масово виїжджали і кількісне навантаження зменшилося. Але все одно, у порівнянні з іншими відділеннями кардіологія була завантажена на 70-80 відсотків. Для прикладу: зараз всі 45 ліжкомісць зайняті. Обставини спонукали до об’єднання і відтепер лікувальний процес передбачає прийом різних категорій хворих: «пульмонологічних», «неврологічних» і «кардіологічних».
- Зіткнулися з таким явищем як «запущені хворі». Це такі, які не захотіли чи не змогли виїхати і тривалий час не приймали ліки, на вулицю не виходили, чи не хотіли вживати препарати російського виробництва. І тому навіть при невеликій кількості людей було складно.
Тетяна Панова про невиїзд приймала рішення разом з чоловіком – також завідувачем нашого медзакладу. Але що не менш важливо – не могла залишити своїх дівчаток, які не дивлячись на такі складні умови, залишилися і продовжували надавати медичну допомогу херсонцям: і в окупації, і під систематичними обстрілами.
Деякі працівники з приміської зони тижнями проживали в лікарні, потім їздили хто на чому міг: на велосипедах, попутнім транспортом.
- Вдячна старшій медсестрі Тетяні Паламарчук, за допомогою якої у відділенні був порядок, дисципліна персоналу під контролем; медсестрам – Кравченко Наталії, Фоміній Вікторії ( їздить на роботу на мопеді через усі пости),- з теплотою відгукується Тетяна Вільгельмівна про «своїх дівчаток».
Що стосується кардіологічного відділення, то тут забезпеченість на 100 відсотків: і засобами індивідуального догляду за пацієнтами, і медичними препаратами. І про апаратуру в лікарні подбали завчасно. Недавно отримали холтерівський моніторинг електрокардіограм, кардіографи, монітори. Турбота про медиків проявляється хоч і в простому, але необхідному для щоденного виживання. Люди забезпечені продуктами харчування: і хлібом, і крупами, і йогуртами, а також одягом і санітарно-гігієнічними засобами.
Кожна ранкова 5-хвилинка в кардіології розпочинається зі слів про віру в перемогу і це обов’язково станеться, поки поряд з нами такі загартовані духом і сміливі люди, які живуть на своїй землі і приносять неоціненну допомогу людям..
Записала Галина Лисенко
