Історію власної боротьби розповів у соціальних мережах Борис Сіленков:
-Добрий вечір. Сьогодні, після 8 місяців мовчанки, я роблю останній матеріал в соціальних мережах. Я не покинув Херсонщину після 24 лютого,бо Херсон- це степ. А степ – це воля, і я на повні груди дихав повітрям Свободи і демократії. В свої 63 роки я не міг передбачити , що буду спати під відкритим небом в глухих степах, радіти воді в степових калюжах, спати в шалашах в плавнях і місяцями пити Дніпровську воду. Партизанський рух….
Мене розшукувало ФСБ Росії , обшуки в помешканнях в Херсоні, Н.Каховці, 2 громадах області. Розтрощена і розграбована дача.
Останній бій був 26 серпня біля Тягінки. Турнікетом перетягнув праву поранену ногу і сховався в соняшнику. Вночі добрався до схрону « Курган», дістав медикаменти. Нагрів ніж, і по-живому обрізав обірвані м’язи правої голені. Затиснув між зубів гілку і зашив рану голкою ( наклав16 швів).
Три ночі йшов сірою зоною -18 км. , щоб біля с. Тарасівка вийти до ЗСУ.Нажаль, біля с. Куйбишеве о 3.00 ночі вперся в другу лінію оборони рашистів. Вийти не зміг…
Закінчилась вода. Вирішив повертатись в проукраїнську родину в одне із сел області. Вижив!
11 листопада здав зброю командирам 80 бригади. 16 листопада покинув Херсонську область.
Те, що відбулось 24 лютого, ганебна історія Херсонської області. Не маю бажання це коментувати і витрачати свій час на розмови і суперечки. Втратив бажання когось переконувати на Херсонщині. В окупації було моє життя і моя правда, і я робив , по можливості, свою чоловічу справу.
Повертаюсь на малу батьківщину, а Херсонщині бажаю знайти сили і притягнути до відповідальності усіх зрадників і колаборантів.
