Про результати вступної кампанії розповів ректор ХДУ Олександр Співаковський:
Коли Херсонський державний університет розпочинав боротьбу за доступ випускників, які залишились на тимчасово окупованих територіях України, до якісної вищої української освіти, то ми читко розуміли: це наш освітянський фронт, маємо боротись за кожну молоду людину. Нас почули, під час вступної кампанії була запроваджена квота-2, яка дозволила тисячам абітурієнтам через дистанційну співбесіду та мотиваційний лист стати студентами українських університетів. Це діти, які не піддались на пропаганду, не зламались під тиском окупантів, не злякалися проблем зі зв’язком та інтернетом! Це діти, які вірять в Україну!
Університети з особливо небезпечних територій були тимчасово переміщені в інші регіони України. Безпосередньо ми отримали не просто прихисток, а справжні партнерство та дружбу, які запропонував нам Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника у Івано-Франківську. Це яскравий приклад єдності українських освітян, які розуміють важливість збереження регіональної освіти для подальшого розвитку територій України. На заході країни університет з півдня має можливість продовжувати своє життя!
Зараз разом з колегами інших тимчасово переміщених ВНЗ Херсонщини, Запорізької та Харківської областей ми робимо все, щоб організувати якісний освітній процес для всіх здобувачів – й тих, хто тільки вступив, й тих, хто вже навчається. Причому у незалежності від того, де наші студенти чи викладачі знаходяться: на окупованій території, а таких у нас десь половина, на підконтрольній уряду України території чи за кордоном.
Одним із елементів освітнього процесу є проходження практик, у тому числі педагогічних. І якщо раніше у нас ніколи не існувало проблем з цим, бо, наприклад, дошкільні та загальноосвітні заклади Херсонщини із задоволенням приймали наших здобувачів, то зараз школи та дитсадочки у більшості своїй захоплені окупантами та колоборантами та насаджують російський освітній простір. Саме тому ми звернулись до управлінь та департаментів освіти міст та областей України з проханням організувати дистанційне проходження практики. Ми розробили відповідну програму практики, долучили її до звернень. Станом на зараз маємо вже перший фідбек, який просто вразив: нам офіційно відмовили через відсутність технічних можливостей, хоча й підтвердили, що 94% закладів освіти регіону працюють у дистанційному форматі. В іншому територіальному органі освіти нам поки що усно повідомили, що проходження практики можливо за наявності сплати за неї.
Не буду поки вказувати, від яких саме територіальних органів освіти ми отримали такі відповіді, бо відверто вважаю це прикрим непорозумінням. Інакше не можу пояснити позицію чиновників, які замість того, щоб підтримати студентів, які попри все хочуть здобути якісну українську освіту, відмовляють їм. Це не державницька позиція, це не об’єднує, а розділяє країну, це взагалі…
Впевнений, наші студенти будуть мати змогу пройти виробничі практики як за місцем свого перебування на підконтрольній уряду України території, так й дистанційно. Освітяни завжди підтримували один одного!
