Український Південь

Інформаційне видання

«Його добивали машиною з літерою Z». Як загинув ветеран-кіборг Андрій Кузнєцов

1 травня в тимчасово окупованому Каховському районі від численних травм помер 31-річний «кіборг» Андрій Кузнєцов. Винуватцем його смерті мешканці села Дмитрівка  називають  місцевого колаборанта з відомої на Херсонщині родини, який, за словами свідків, збив, а потім кілька разів переїхав ветерана АТО автомобілем з літерою Z. 

Андрій Кузнєцов

«Якби не вторгнення рашистів на Херсонщину, Кузя був би живий». Згадуючи події 30 квітня, житель херсонського села Дмитрівка не може стримати сліз. Того суботнього вечора місцевий колаборант завдав смертельних травм його близькому другу, 31-річному «кіборгу» Андрію Кузнєцову. Він помер рано вранці наступного дня, в Каховській центральній міській лікарні. 

«Шансів вижити у нього не було. Саме так нам сказали згодом лікарі», – розповів друг «кіборга», який просить не називати його імені.

Власне, те, що сталось того вечора в Дмитрівці, бачило багато людей. Друг загиблого Андрія Кузнєцова так оповідає про цей злочин:  

«Це було в центрі села. Кузя – так ми завжди називали Андрія – відпочивав у кафе з друзями. До нього мав під’їхати його друг, тож він вийшов на вулицю. Побачив автомобіль, схожий на автівку приятеля. Підійшов, відкрив двері і лише тоді помітив наліплену на машину літеру Z та зрозумів, що помилився. Ця машина належала фермеру з сусіднього села Діброва, з яким у Кузі був конфлікт, бо той чоловік з перших днів війни почав підтримувати окупантів. 

Кузю одразу відтягнули від тієї машини, але водій від’їхав, розвернувся і на повній швидкості збив Андрія. Той відлетів убік, впав і втратив свідомість. Водій знов розвернувся і передніми колесами наїхав на Кузю. 

Люди, які на цей момент обступили машину, кричали: «Що ж ти робиш? Не вбивай людину!» Але водій їх слухати не став, надавив на газ і переїхав Кузю й задніми колесами та на великій швидкості поїхав геть. 

Люди одразу почали намагатися додзвонитися до швидкої допомоги. Але телефони ні в кого не працювали: якраз в той вечір росіяни «перебили» мобільний зв’язок, він відновився лише 3 чи 4 травня. Поки намагалися знайти хоча б якусь заправлену машину, Кузя прийшов до свідомості». 

Жителька Дмитрівки, яка добре знала загиблого розповіла, що, оскільки ніхто не міг додзвонитися до лікарні, місцеві хлопці поїхали за «швидкою» на станцію екстреної допомоги в Зелений Під: 

«На ній і відвезли Кузю до Каховки. Там, у реанімації, десь о п’ятій ранку наступного дня він помер. До останнього він був у свідомості. Просив хлопців, які були поруч із ним: «Пацани, поставте мене на ноги!». Але фельдшер заборонила їм це. Потім лікарі сказали, що шансів вижити у нього не було. Численні внутрішні крововиливи, перелом тазу і кісток. Від усіх травм у нього не залишилося жодного живого місця». 

Багато місцевих мешканців бачили і опізнали, хто саме вбивав Андрія Кузнєцова. Свідки злочину, з якими нам вдалося поговорити, впевнені, що за кермом був Дмитро Бомко, фермер із села Діброви, який, за словами людей,  з перших днів війни почав співпрацювати з рашистами. 

Дмитро Бомко

«Думаю, не випадково він добивав Кузю машиною з «zедкою». Адже цей Бомко худий такий, щуплий. Андрій набагато сильніший за нього. Вбивця, мабуть, боявся лізти в бійку, бо розумів, що сам же буде битий», – вважає мешканка Дмитрівки. 

Віктор Вівєт, активіст з Каховського району розповів Центру журналістських розслідувань, що Дмитро Бомко раніше мав інше прізвище – Чернов. Ймовірно, що змінити прізвище він вирішив через судимість за наркотики. 

«В останні роки він засвітився в історіях із нанесення тілесних ушкоджень та збройному нападі, зараз перебуває під слідством. Але це його мало бентежить, адже його мамою є дуже відома на Херсонщині  співвласниця великої новокаховської будівельної компанії», – вважає Віктор Вівєт.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб є дані щодо Бомка Дмитра Олександровича. З 2007 по 2017 рік він був зареєстрований фізичною особою-підприємцем і займався наданням інформаційних послуг. Вказана ним при реєстрації адреса (м. Нова Каховка, проспект Перемоги, буд. 34, кв. 69) співпадає з контактною інформацією, зазначену в реєстрах кінцеві бенефіціарні власники будівельної компанії «Олеся» Валентина і Валерій Сєрови, відповідно – мати та вітчим Дмитра Бомка. 

Бомко Дмитро Олександрович проходив обвинуваченим у справі щодо  нанесення легких тілесних ушкоджень, яку розглядав Новокаховський міський суд (номер справи 661/3973/20). 

А 5 листопада 2020 року Дмитро Бомко разом зі своїм приятелем жорстоко побив Сергія Бєліка з Нової Каховки і відібрав у нього автомобіль. Постраждалий якийсь час доглядав худобу на фермі у Бомко в селі Діброва. Через побої у чоловіка діагностували струс мозку, переломи обох рук, двох ребер, розрив зв’язок на надп’ятково-гомілкових суглобах, а також зробили операцію на щоці. Сам Дмитро Бомко тоді підтвердив, що побив Сергія Бєліка і забрав його машину нібито за те, що той вкрав у нього ячмінь. 

«Коли вони мене били, то казали, що поліція їм нічого не зробить, вони там кого треба, куплять», – розповів Сергій Бєлік виданню «Нова Каховка.City».

Після того як російські окупанти вдерлися на територію Херсонщини, вони почали тероризувати місцевих жителів. Як розповіли жителі Дмитрівки, тих, хто співпрацює з загарбниками взагалі не чіпали.

«Цього Дмитра Бомка вони не чіпали. Можливо, через те, що він міг ділитися з ними потрібною інформацією. Вперше до нашого села рашисти приїхали 21 квітня. Вони перекрили всі виїзди з Дмитрівки і конкретно проїхались на БТРах по чотирьох адресах. Рашисти знали, де живуть усі наші хлопці, які були в АТО. До Кузі теж приїжджали, але його в той день не було вдома. Не могли знайти ще одного хлопця і дали три дні, щоб і він, і Кузя повернулись до Дмитрівки, інакше, як сказали, ми всі «пожалкуємо». Всіх, кого рашисти застали вдома, жорстоко побили. Від того, що сталося, все село досі не може оговтатися», – розповіла жителька Дмитрівки, яка попросила не вказувати її імені.

За її словами, Андрій Кузнєцов з першого дня великої війни, як і всі інші колишні військовослужбовці з лівобережжя Херсонщини, опинилися на тимчасово окупованій території і вже не мали жодної можливості виїхати – на блокпостах їх би гарантовано схопили і кинули б “на підвал”. 

Андрій Іванець, член Крайової Ради українців Криму після загибелі Андрія Кузнєцова нагадав, що він народився в селі Путилівка Бахчисарайського району Криму: 

“В малому віці дитиною він з мамою переїхав на Херсонщину. Юним повернувся до Криму. Після окупації півострова росією повернувся до Каховки. У серпні 2014 року став до лав Збройних Сил України. Як сам він згадував, з нетерпінням чекав мобілізації. Півтора місяці брав участь у героїчній обороні Донецького аеропорту. Захищав Маріуполь. Невдовзі після завершення строкової служби підписав контракт і повернувся у ЗСУ. Він завжди мріяв повернутися до рідного півострова. Казав: «Крим для мене – святе. Мій дім».

Поховали Андрія Кузнєцова в Дмитрівці. У нього залишилися дружина і син.

«Всі в селі сподіваються, що вбивцю знайдуть і покарають. Після того, що сталося, рашисти приходили до Дмитра Бомка. Кажуть, вони його сильно побили і відпустили. Тобто, оце й все «покарання» за вбивство людини від окупантів. Залишається чекати на звільнення нашого села і всієї Херсонщини. Віримо, що тоді вбивця за все відповість», – сказала жителька Дмитрівки.

Центр журналістських розслідувань намагався зв’язатись із Дмитром Бомком, аби надати йому можливість висловити свою версію подій 30 квітня у селі Дмитрівка з  наїздами автомобілем на Андрія Кузнєцова, які спричинили його смерть.  Однак він не відповів ні на дзвінки кореспондента ЦЖР, ні на питання у приватних повідомленнях його аккаунтів у соцмережах. Поза тим ми вирішили публікувати цей матеріал, оскільки свідчення мешканців Дмитрівки, з якими вдалося поговорити, щодо трагічної за наслідками події були одностайними і не викликають сумнівів щодо їх достовірності.  Якщо відповідь від Дмитра Бомка надійте – ми її опублікуємо. 

Поділитись публікацією
Поділитися на facebook
Поділитися на twitter
Поділитися на email
Поділитися на telegram
Поділитися на linkedin

One comment

  1. Вот одного не понимаю… Оккупация, АТОгерой-киборг Кузя, не на фронте,
    не пробирается к своим, а вечером «отдыхает с друзьями в кафе» (ну все
    знают что это значит).

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*

code

Гарячі новини

Відео дня