LIVE – проєкт, що об’єднав понад 20 художників і фотографів з усієї країни. Для цього автори проєкту зібрали фотографії та історії українців. Мисткиня Олена Афанасьєва очолює громадську організацію Центр культурного розвитку “Тотем”. Ця організація створила в Херсоні Майстерню Артивізму. Історією створення проєкту Олена поділилась із Суспільним.
Олена Афанасьєва перші три тижні війни жила з колегами у селі під Херсоном.
“Ми постійно слухали, де “бахкає” – справа Херсон, зліва Миколаїв. Потім, коли снаряд потрапив в опору лінії електропередач, сиділи без світла і води. І без зв’язку, бо десь поруч у полях стояла російська машина, яка глушить мобільний зв’язок (потім її підірвали, і то було щастя). Раз на день ми ходили за інтернетом на інший бік села. Словом, було не до творчості. Взагалі був повний “ступор”, мозок наче зупинився. Я потім багато разів чула про цей стан від колег і друзів – повний інтелектуальний і творчий параліч в окупації”, – розповідає Олена Афанасьєва.
Жінці вдалося виїхати з території тимчасово окупованої Херсонщини.
“Як і всі, я плакала від щастя на нашому блокпості, коли побачила наших хлопців”, – згадує Олена Афанасьєва.
За словами мисткині, ідея проєкту виникла для того, щоб достукатись до пересічних європейців і політиків.
“З початком війни всі ідеї та проєкти треба було переосмислювати. Про те, щоб зупинятися, мови взагалі не було. І от у квітні до нас звернулася одна організація і запропонувала зробити виставку про війну в Україні в Берліні перед 9 травня. Колеги, які наразі перебувають у Німеччині та намагаються допомагати звідти, одним з головних ризиків для України назвали “втому від війни” європейської спільноти – люди не хочуть постійно чути про страшне, вони перемикаються на свої буденні справи та позитив”.
Олена говорить, що англійське слово live має дуже багато значень.
“Це не тільки “жити”. Його застосовують і до об’єктів під напругою, і до нерозірваного снаряда, і до активних дій. А ще live – це “жива” трансляція, наприклад з вебкамери. Ми зробили відео, на якому одночасно видно трансляцію з вебкамер європейських міст (люди гуляють, світить сонечко) і з камер Харкова, Житомира, Херсона – вибухи, російські солдати розганяють в Херсоні мирний мітинг на площі Свободи світло-шумовими гранатами. Відео показує, що ніхто не в безпеці, жодне європейське місто не у безпеці, поки в Україні триває війна”, – розповідає Олена.
Для LIVE учасники збирали фотографії та історії волонтерів, кондитерів, вчителів, журналістів, художників та IT фахівців.
“Ми вирішили максимально фізично, тілесно, чуттєво показати людський вимір війни в Україні. Так, щоб кожен глядач відчув шкірою. Тому наші персонажі оголені, і на їхніх тілах художники намалювали бронежилети – щоб підкреслити одночасно і беззахисність, крихкість, і показати, що війна проникла під шкіру кожного українця.
За словами Олени, серед персонажів є й херсонці, які живуть і працюють в окупації, але їх імена не називали задля безпеки. Виставку запланували провести в Києві. Організатори вирішили доповнити її розділом про Херсон.
“Поки була в окупації, я абсолютно нічого не могла говорити – ні як людина, ні як куратор. І не тільки з міркувань безпеки (всі ми знаємо, як полюють рашисти на українських активістів). У мене просто була якась німота, емоційна порожнеча – не було слів, лише ненависть до окупантів, лише натягнутий нерв. І якщо я зараз можу говорити про Херсон – то буду. І в Україні, і в Європі. Бо ніхто не має права звикати до війни. Власне, саме про це проєкт LIVE,”- пояснила Олена Афанасьєва.
