Про це повідомляє інформаційне видання «Український Південь» з посиланням на онлайн-видання «Економічна правда». У повідомленні йдеться про наступне:
«Щороку споживання креветки в Україні зростає. У супермаркетах найчастіше її можна знайти в замороженому вигляді. Оскільки цей продукт швидко псується, то свіжу і дорогу креветку доставляють літаками невеликими партіями.
Щороку Україна імпортує близько 2,5 тис тонн тихоокеанської креветки Vannamei, яка є найпоширенішим об’єктом аквакультури. Товар привозять з В’єтнаму, Бангладешу, Індії, Таїланду, Індонезії та інших країн регіону.
“Як правило, до нас надходить продукція не найвищої якості. Я понад пʼять років купую зразки замороженої продукції і тестую їх. Дуже рідко вдається знайти якісну заморожену креветку”, – пояснює Любомир Гайдамака, засновник компанії “Аквакультура Vismar Aqua”, що проєктує рибні ферми.
В Україні є лише одна промислова креветкова ферма. Її відкрили в жовтні 2021 року на Миколаївщині на узбережжі Тилігульського лиману. Ферма спеціалізується на вирощуванні тихоокеанської білоногої креветки Panaeus Vannamei і є найбільшою в Європі. Її потужність – до 500 тонн креветки на рік.
Це великий обсяг і для країн ЄС, де прохолодний клімат і дорога електрика. Хоча у країнах з теплим кліматом є в десятки разів більші креветкові ферми.
Гайдамака зазначає, що спроби промислового вирощування креветок в Україні були й раніше. Кілька років тому креветкову ферму відкрили в Жмеринці, але те підприємство у 2020 році закрилося через проблеми з логістикою, спричинені пандемією. Неможливо було привезти личинки і корм з-за кордону.
“Вони мали вирощувати до 100 тонн продукції, але працювали на 5-10% від проєктної потужності”, – каже Гайдамака. Він додає, що в Україні є люди, які вирощують прісноводну креветку, але про промислові обсяги не йдеться.
Ідеальне місце для креветок
“Акваферму Тилігул” відкрили на березі Тилігульського лиману. Місце обрали невипадково, адже для вирощування ракоподібних потрібна чиста морська вода.
“Тилігульський лиман – єдина українська водойма, яка має відповідну якість води. Ні Чорне море, ні Азовське, ні інші лимани не підходять для вирощування личинок тихоокеанської креветки через мінералізацію. Крім того, вода з моря може мати техногенні забруднення”, – зазначає співвласник цього бізнесу Всеволод Ковальчук, більше відомий як колишній керівник НЕК “Укренерго”.
Лиман ізольований, навколо нема промисловості та великих міст, тому в ньому чиста вода. “Коли півтора року тому ми отримали результати лабораторних аналізів води, для мене було шоком, що в ній не було нітратів, солей важких металів, біологічного забруднення”, – каже співвласник креветкової ферми.
Тихоокеанська білонога креветка потребує цілорічного підтримання стабільної температури 30℃. У наших кліматичних умовах це достатньо непросте інженерне завдання, яке вимагає якісних технологій і багато енергії.
“Наше підприємство з інженерної точки зору – це шматочок екваторіального тихоокеанського клімату на 6 тисяч квадратних метрів”, – каже Ковальчук.
На даху ферми встановлена сонячна електростанція, яка покриває значну частину енергоспоживання. До речі, з висоти пташиного польоту панелі електростанції утворюють найбільший стаціонарний QR-код у світі.
Вода на ферму надходить з лиману і після механічного та біологічного очищення використовується повторно. Креветок вирощують у спеціальних посудинах, де для них відтворений тихоокеанський мікроклімат.
У світі бізнес з вирощування креветки розділений на три стадії. Є організації, які вирощують генетичний матеріал, покращують породні характеристики і продають маточне стадо. Інші організації купують його і вирощують личинку, яку продають. Третій бізнес – ферми, де вирощують товарну продукцію.
Оскільки в Україні та ЄС цієї інфраструктури немає, то ферму на Миколаївщині спроєктували так, щоб забезпечити весь цикл у межах одного підприємства.
“У нас не тільки ферма з вирощування креветок, а й дослідницький центр з лабораторіями та відповідними технологіями для вирощування і маточного стада, і личинки, і товарної продукції”, – пояснює Ковальчук.
Він додає, що на українському ринку відсутня пропозиція свіжої креветки у більш-менш помітних обсягах. Її традиційні регіони вирощування – Південно-східна Азія та Центральна Америка. Доставляти свіжі креветки звідти можна тільки літаком, тому така продукція дуже дорога.
Щороку українці споживають 40-50 тонн свіжих креветок. Логістика виходить дорожчою, ніж вартість самої креветки в країні вирощування.
Креветки – це лише старт
Проєкт передбачає кілька стадій будівництва. Тут вирощуватимуть і морську рибу – сібаса, дорадо, барамунді та групера. Загальна вартість усіх проєктів – близько 20 млн євро. Комплекс буде виробляти до 1 тис тонн риби на рік.
Наразі введений в експлуатацію лише креветковий цех. Вартість будівництва першої черги – близько 180 млн грн. Партнером Ковальчука в цьому бізнесі є аграрій з Кропивницького Руслан Згривець. Ковальчуку належать 50%.
За його словами, фінансування залучалося на умовах досягнення певних показників. Якщо показники не будуть виконані, то позика буде конвертуватися в капітал, тобто фінансова установа отримає частку в капіталі.
“Є дві фізособи-засновники, у тому числі я, три фонди, які це фінансували, і дві банківські установи, які надавали кредити. Власні кошти становили близько 20%, решта – запозичені. Усі інвестори українські”, – зазначає Ковальчук.
Він додає, що зараз партнери ведуть перемовини з іноземними інвесторами, аби залучити фінансування на наступні черги будівництва.
“Проблема в тому, що через ризиковість бізнесу в Україні загалом та нетиповий для регіону проєкт я витратив девʼять місяців на збір фінансування”, – зізнається співвласник ферми. Період її окупності становить близько 5,5 року.
До 500 тонн креветки на рік
Зараз ферма завантажена на 10% від своєї потужності. Перша власна личинка з’явиться в лютому, з неї вирощуватимуть товарну продукцію. Цикл вирощування креветки – три місяці. Спеціалізуватиметься миколаївська ферма на вирощуванні охолодженої, а не замороженої креветки.
“Після виловлювання креветка занурюється в суміш води з льодом, миттєво засинає та безболісно помирає. Далі вона відвантажується: цілою, з відділеною головою чи повністю очищеною – залежно від потреб споживачів. Пакування відбувається в спеціальному газовому середовищі, яке витісняє з упаковки кисень для довшого зберігання продукту”, – розповідає Ковальчук.
Потужності ферми дозволяють вирощувати до 500 тонн креветки на рік. Це вдесятеро більше від обсягу охолодженої креветки, яка імпортується в Україну.
“Ми запустили ферму в жовтні і завезли личинку з Таїланду. До кінця першого кварталу 2022 року наше завантаження становитиме 10-20% від розрахункового. Приблизно через шість місяців після отримання власної личинки ферма вийде на 100% потужності”, – пояснює Ковальчук.
Понад 90% креветки будуть відвантажуватися в свіжому вигляді. У 2022 році власники планують реалізувати 70% продукції на внутрішньому ринку, 30% – експортувати. Пізніше ферма відвантажуватиме більше продукції за кордон.
“Виробництва свіжої креветки в Україні немає. Імпортерів ми бачимо не конкурентами, а першими клієнтами. Ми можемо запропонувати їм трохи нижчу ціну, свіжість і довший термін реалізації”, – розповідає Ковальчук.
Він сподівається, що завдяки виходу на ринок українського виробника попит на свіжу охолоджену креветку буде зростати: “Доступність свіжого продукту створить додатковий попит, не зачіпаючи інтереси гравців ринку”.
За словами Ковальчука, коли ферма вийде на повну потужність, її частка ринку морепродуктів в Україні становитиме близько 5%, ринку креветок – 10-12%.
Охолоджена креветка з миколаївської ферми буде на 20-25% дешевшою для кінцевого споживача, якщо порівнювати з імпортною охолодженою креветкою.
“Якщо порівнювати з найбільш якісною замороженою креветкою, то наша свіжа буде коштувати стільки ж або на кілька відсотків дорожче. Тобто споживачу буде легко перейти на свіжу креветку”, – пояснює співвласник ферми. Робити гарячу обробку, щоб креветка мала звичний червоний вигляд, не планують.
Власний кормовий цех і розплідник
Зараз на фермі працюють сто людей. Безпосередньо до процесу утримання, розмноження та переробки креветки залучено близько 30 працівників.
“У перспективі, коли будуть добудовані дві рибні ферми, розширене вирощування креветки і запущений завод з виробництва кормів, тут працюватимуть близько 200 людей”, – зазначає Ковальчук.
Інші черги планують завершити за чотири роки. Уже залучене фінансування на будівництво кормового цеху, є протокол про наміри щодо фінансування додаткових виробничих потужностей з вирощування креветки.
Власний цех для виробництва кормів вирішили збудувати через те, що в Україні бракує якісних рибних кормів. “Виробники є, але відгуки про їх продукцію не найкращі. Рибні господарства працюють переважно з імпортними кормами. Лінія такого класу, як ми побудували, перша в Україні”, – каже Ковальчук.
Він зазначає, що сировина на 90% українська. Імпортують лише те, що в Україні не виробляється, наприклад, борошно кальмара, деякі види бактерій. Потужність кормового цеху значно перевищує потреби ферми і її наступних черг. У перспективі корм зможуть постачати для інших рибних ферм України.
“Процес схожий на виробництво макаронів. Береться борошно різних видів зернових і бобових культур, 25-30% рибного борошна, спеціально вирощені бактерії, премікси для мінерального складу. Усе це замішується, як тісто, проходить через екструдер, сушиться і пакується”, – каже підприємець.
Власний дослідницький центр з інкубаторієм забезпечує репродукцію батьківського стада. Це не лише здешевлює собівартість вирощування креветки, а й страхує підприємство від перебоїв з логістикою з-за кордону.
“Цей об’єкт за своєю потужністю у 6,5 разу перевищує потреби ферми, тому в нас є два бізнес-плани. Один передбачає постачання личинки на ринок ЄС, а другий – вирощування товарної креветки”, – пояснює Ковальчук.
Він додає, що окупність інкубаторію сильно залежить від уряду і процесу подальшої імплементації договору про Асоціацію з ЄС. В Україні поки що не узгоджені стандарти ветеринарних сертифікатів для живих тварин, і юридично експорт личинки в країни Євросоюзу наразі неможливий.
“Відповідно до дорожньої карти, це має відбутися у 2022 році, ми на це розраховуємо. Якщо все піде за планом, то інкубаторій окупиться за 4,5 року. Кожен рік затримки буде на рік відтягувати окупність проєкту”, – каже бізнесмен.
Україна має низку переваг для вирощування креветки, якщо порівнювати з традиційними для цих ракоподібних країнами. Насамперед – близькість до ЄС, яка дозволяє відносно дешево і швидко доставляти свіжу продукцію споживачам.
Електроенергія та наймана праця в Україні значно дешевші, ніж у країнах Євросоюзу, що дозволяє створювати бізнес з високою рентабельністю.
“Після того, як стартувала ферма на Миколаївщині, до мене звернулися кілька серйозних інвесторів. Думаю, що найближчим часом в Україні з’являться ще кілька подібних об’єктів”, – зазначає Гайдамака».
