Про це повідомляє інформаційне видання «Український Південь» з посиланням на повідомлення пресслужби Херсонської міської клінічної лікарні ім. Є. Карабелеша. У повідомленні йдеться про наступне:
«Валентин Тріщанович – молодий лікар-терапевт дільничний відділення первинної медико-санітарної допомоги №3 поліклініки №2 лікарні ім.Є.Є.Карабелеша. Всього третій рік працює у медичній карабелешівській родині та з кожним днем все гучніше і гучніше заявляє про себе. Люди йому довіряють, бо він спілкується з ними не зовсім як з пацієнтами, а в першу чергу як з рівними собі. А для одужання чи не на першому місці стоїть не жалість, а співчуття, не звичайне виконання службових обов’язків, а спільна робота по встановленню діагнозу і відповідальному лікуванню. Випадково почута розмова Валентина з херсонкою у нього на прийомі повністю розбила мої уявлення про неговіркого і скупого на зайві пояснення лікаря. Оскільки перед ним сиділа літня жінка, він терпляче, дохідливо, зрозумілими простими словами роз’яснював їй що і для чого призначив, і як правильно вживати ліки для ефективного результату. Це крім того, що все виклав на папері.
До лікарні ім.Є.Карабелеша щорічно приходять молоді і перспективні лікарі та медсестри. І тут вкрай рідко хтось не приживається. Бо в медичному закладі створена потужна наставницька база і «метри медицини» по серйозному ставляться до своєї у майбутньому зміни. А довіра у свою чергу призводить до позитивних наслідків. На сьогоднішній день лікар Валентин Тріщанович – лідер в організації вакцинації – 62 відсотки щеплених.
Як же йому вдається переконувати тих, хто не довіряє щепленню від Ковід-19 або навіть агресивно налаштований? Які важелі впливу він використовує у роз’яснювальній роботі?
– По-перше, успіх по організації вакцинальної кампанії серед задекларованих у нас пацієнтів не мій особистий,- ділиться Валентин Васильович.- У нас командна робота з дільничною медичною сестрою Оксаною Дудкою.- Адже ще досить багато пацієнтів, які не вірять в ефективність щеплення. І для їх сумнівів чимало підстав. От, приміром, як вам казочка про те, що таким чином людей чіпують? Особисто мене дратують такі дивакуваті припущення з розділу ОБС (одна бабка сказала).
А по-друге, мотивація очевидна. Власним прикладом показую, що це чесна, доступна та ще й безкоштовна процедура – збираюся бустерною дозою щеплюватися. Дехто аргументує, що від цієї вакцини рука болить. А хіба від щеплення від грипу чи гепатиту не болить? І, повірте, рука переболить, а захист залишиться. Та ви будете знати, що зі свого боку зробили все від вас залежне, щоб убезпечитися від тяжкої недуги і зберегти життя.
З Валентином було легко спілкуватися. Бо молодий чоловік – відкритий та відвертий у своєму доброму ставленні до людей і розумінні і сприйнятті їх болю як свого. Тріщанович Валентин Васильович у 2019 році закінчив Запорізький державний медичний університет та отримав сертифікат лікаря-спеціаліста з терапії. Хоча як і всі підлітки мріяв про море і подорожі. Однак, білий халат поборов матроску. І для цього першопричиною, скоріш за все, стала життєва сімейна історія.
Народився хлопець у с.Станіслав Білозерського району на Херсонщині. Батько був фермером, мама і до сьогодні працює вчителем. Та от закарбувалися в дитячій пам’яті довгі тижні і місяці хвороби тата. Постійні операції, лікарні, мама не просто супроводжувала його у лікувальних закладах, а майже жила там. Адже часом госпіталізації тривали 2-3 місяці. Тож бажання допомагати рідним, близьким, іншим людям зародилося з дитинства. А подорожі? Тепер у Валентина така дружина (також медик – в одній поліклініці працюють), що не засидишся на одному місці. Як тільки випадає вільний час, нагода і можливість – подорожують.
А мрії – вони потихеньку збуваються. Особливо, якщо мати природні людські бажання і на сьогодні, і на перспективу. Як от Валентин Тріщанович. Молодий чоловік завжди хотів бути гарним спеціалістом, добросовісно виконувати свою роботу і отримувати від неї задоволення. І от – збувається! А ще – щоб рідні були здорові. Так для цього він вже як фаховий майстер слідкує за цим. Наприклад, його взірець, приклад того як потрібно себе опозиціонувати у житті, формуватися як особистість – дядько Сергій Валентинович Тріщанович, уклав декларацію з племінником, щеплений, як годиться, з дружиною, і лікується за потреби.
Ще одна людина залишила помітний слід на формуванні лікаря Тріщановича – лікар і викладач з Запорізького вузу з предмету «Внутрішні хвороби» Антон Садомов. Після занять з ним Валентин по іншому почав дивитися на процес лікування людського організму – більш відповідально і трепетно ставитися до здоров’я і життя.
На сьогоднішній день Валентин Васильович – лікар, чоловік, батько. І жити намагається так, щоб бути гідним у всіх трьох іпостасях. На запитання «які якості потрібні для справжнього лікаря?» Тріщанович відповів:
– Роблячи акцент на власний досвід, скажу – необхідно навчитися бути стриманим і терплячим. Тому що люди дуже різні і ти повинен поводитися гідно і співчутливо, бо вони це дуже відчувають. Потрібно вміти вислухати. У деяких моментах повинен проявляти рішучість – брати на себе відповідальність за кожного пацієнта. І добрим бути – навіть до злих. А доброю людиною бути не складно.
Гадаю ці характеристики добре підходять і для двох інших категорій.
Лікар Тріщанович – цікава, творча і легка у спілкуванні людина. Уміє по-справжньому захопити. Одне слово, з його легкої рукуи починаю читати Анджея Сапковського «Відьмак». Повірила, що це цікаво. Лідери – вони такі, переконливі».
