Чоловік звернувся до суду з позовом до позичальника про стягнення боргу, вказавши, що позичив йому грошові кошти у сумі 11 000 грн, що підтверджується розпискою, але зобов’язання боржник виконав частково і не повернув 8500,00 грн.
Суд першої інстанції відмовив у стягненні коштів, вважаючи, що наданий позивачем оригінал розписки відповідача не є доказом укладання договору позики між сторонами, оскільки не підтверджує факт отримання відповідачем грошових коштів.
Проте колегія суддів апеляційного суду не погодилась з таким висновком і звернула увагу, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Тож у цій справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт виникнення між сторонами договірних відносин, які за своїм характером мають ознаки договору позики. Водночас, відповідач не надав доказів сплати вказаної суми боргу.
Проте у зв’язку зі смертю відповідача в ході розгляду справи Херсонським апеляційним судом в якості правонаступника боржника було залучено до участі у справі орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Тож оскаржуване судове рішення апеляційним судом скасовано та ухвалено нове, стягнуто з правонаступника відповідача заборгованість за договором позики в сумі 8500,00 грн, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті відповідача.
