Про це повідомляє інформаційне видання «Український Південь» з посиланням на сайт «novyny.live». У повідомленні йдеться про історію святкування Нового року в Одесі:
«В Одесі з’явилася перша ялинка
Ця історична подія трапилася 30 грудня 1811 року. Відома навіть точна адреса: Софіївська, 5-а. Це був палац Потоцьких-Наришкіних (наразі це художній музей). Ініціатива влаштувати таке свято належала герцогу де Рішельє. Розпорядником балу став його товариш та секретар – молодий граф де Рошешуар. Тоді на бал завітала вся одеська знать: граф Ланжерон, граф Сабанський з дружиною, граф Разумовський, князь Довгорукий, месьє Фелікс де Рібас, благородні негоціанти Рено та Сікард з дружинами.
Тоді посеред великої зали на палісандровому паркеті стояла велика ялинка у різнокольорових іграшках. Одеський історик Олександр де Рібас в своїй книзі “Стара Одеса” розповів про цю подію:
“Це була перша ялинка в Одесі. Зелена, ялинка, що не в’яне, була привезена до Одеси з Умані як подарунок графа Потоцького молодій Наришкіній. До цього часу пустельні береги Чорного моря не знали зовсім хвойних дерев, і Різдво проводили без ялинки”.
Влаштовували лотерею
Останні дні 1911 року відзначились в одеських газетах традиційними листівками та привітаннями. Тоді ж анонсували благодійні новорічні заходи. У залі Нової біржі встановили новорічну ялинку з дводенною лотереєю. Тоді ж була можливість дати пожертви для “Спільноти допомоги бідним” – цей захід проводили в квартирі градоначальника у Куликовському провулку. Тоді зібрали понад 4 тисячі рублів пожертв на ялинку.
Оркестри та танцівники
У передноворічну ніч в залах Нової біржі гримів військовий оркестр та кружляли пари танцюристів.Тоді ж провели і новорічний концерт-бал на користь “Спільноти турботи про бідних бездомних єврейських дітей”. А 3 та 7 січня у театрі Сибірякова (зараз це Одеський український театр) відбулись помпезні бали під гаслами “Нічого не боятися та нічому дивуватися”. Тоді грало 12 оркестрів, а усі зібрані кошти пішли на користь Театральної спільноти та пенсійного фонду.
Тоді ж одеситів у новому 1912 році потішили прем’єрою Мирона Гроссмана “Одеські катакомби”. Успіх цієї повнометражки був настільки неймовірним, що він витіснив з місцевих кіноекранів усі привезені кінострічки.
Бракувало ялинок та сосен
Зустріч Нового року в Одесі у 1915 році була не надто святковою. Причин тоді було декілька: в місті бракувало ялинок та сосен, якими одесити традиційно запасалися завчасно на ялинкових ринках.
Новий рік без горілки
Також, як повідомляли у газетах того часу, за розпорядженням генерал-губернатора в ресторанах та буфетах заборонили торгівлю горілкою та горілчаними напоями. Цим же розпорядженням забороняли й масові народні гуляння. І тоді ж, у час Першої світової війни, Одеса перетворилася у прифронтове місто. На вулицях не було навіть автомобілів: всі вони були відправлені у тодішній Петроград для потреб армії.
Втім, новорічне свято в Одесі тоді таки відбулося. Щоправда, замість ялинок, гірлянди та іграшки прикрасили плодові дерева. І шампанське на столах було, і горілка, розлита у чайники. Хоча в той час в Одесі вже панував так званий “сухий закон”.
З піснями і танцями
Втім, у 1935 році святкування Нового року “легалізували” і його почали зустрічати набагато яскравіше – весело, дотепно, з конкурсами та подарунками. І ялинка з Дідом Морозом також повернулися. У газеті “Черноморская коммуна” 31 грудня 1935 року опублікували новину про святкування в Індустріальному інституті (зараз це Одеський політехнічний університет):
“Студенти на диво весело та радісно зустріли новий рік, який буде роком нових перемог у навчанні. Вечір видався чудовим. Гаслом було – “Сумувати суворо заборонено”.
Радіоконцерт на дві години
Також одесити з нетерпінням чекали на новорічний радіоконцерт, який тривав 2 години.Тоді співали знамениті артисти повоєнних часів: Лідія Русланова, Марія Мордасова, Леонід Утьосов, Іван Козловський, Вадим Козін та Сергій Лемешев.
Дід Мороз, Снігуронька та ялинка – “персони нон грата”
Загалом, офіційно до 1935 року Новий рік в СРСР святкували винятково без ялинки. Це сталося через антирелігійну кампанію, яка мала на меті винищити всі дореволюційні порядки. Тому ялинка, Дід Мороз та Снігуронька стали “релігійним минулим”. У 1929 році 16 партійна конференція затвердила новий режим роботи – п’ятиденку. Через це і Новий рік, і Різдво стали звичайними будніми робочими днями.
В одному з документів тієї ж конференції писали:
“Дітей обдурюють, що подарунки їм приніс Дід Мороз. Релігійність дітей починається саме з ялинки. Панівні експлуататорські класи користуються “милою” ялиночкою та “добрим” Дідом Морозом, аби зробити з працьовитих, чемних та терплячих слуг капіталу”.
У газеті “Одесские известия” 31 грудня 1921 року оповіли, як зустрічали Новий рік:
“Пересипський райпартком КПУ та союз металістів влаштовують сьогодні о 9 вечора для своїх членів в Клубі металістів (“Дім працелюбності”) зустріч Нового року. Програма: концерт, співи, декламація і т. д. При клубі буде буфет. Вхід для членів партії – по партквитках, а для членів союзу – по книжках профсоюзу вільний”.
“Блакитний вогник” та новорічні фільми
З кожним десятиліттям одесити, як і всі інші мешканці СРСР, святкували Новий рік яскравіше та веселіше. У 1960-1970-х по телевізору показували “Блакитний вогник”, а згодом до традиційного перегляду додалися фільми “Карнавальна ніч” та “Іронія долі”».
