Парламент.ua поїхав на Херсонщину аби познайомити вас з унікальним на Україні екотабором для реабілітації та відпочинку учасників АТО на острові Джарилгач. Екологічний кемпінг побудували виключно за допомогою громадських організацій та просто небайдужих українців, без будь-якої державної підтримки.

Сашу Діордієва в Миколаєві з  початку війни на сході знають як дієвого волонтера. Яку тільки допомогу військовим та добробатам не відшукувала ця скромна людина. Сотні відряджень до зони АТО в “підшефні” підрозділи – мільйони зібраних гривень допомоги збройним силам. П’ять років тому Сашко, економіст за освітою, разом з побратимами по волонтерському агітпотягу “Труханівська Січ” – ГО “Коло-Медіа”, ГО “Родини Героїв небесної сотні”, АРР Причорномор’я” створили проєкт “Душа Півдня”.  На природі вони відкрили літній табір відпочинку для відновлення військових та їх родин. Подавали цей проєкт на конкурс з фінансування до одного міжнародного благодійного фонду. А коли відмовили – волонтерська команда вирішила все одно створити для обпалених війною таке місце релаксу.

Табір “Душа півдня” на острові Джарилгач (Фото Дмитра Удовицького)

Сотні книжок, десятки кінострічок вироблено тільки в США про долю ветеранів, які після війн важко повертаються до мирного життя. ПТСР – чи “в’єтнамський” синдром – не чули про такий?.. Психологічна наука має декілька сталих практик, як реабілітувати психіку людини після участі в бойових діях. Все це занадто серйозно, щоб нехтувати цим.

В якийсь час й вітчизняні волонтери побачили що для українців з АТО конче потрібна саме психологічна реабілітація. Звідти й проєкт Діордієва. Допомогу як завжди надали місцеві бізнеси та декілька психологів. Почала ширитися новина, що Олександр на морі робить кемпінг для відпочинку.

Хотіли на морському узбережжі Миколаївщини відкритись, але густа забудова базами відпочинку, та відсутність вільної землі, змусила перенести пошуки до сусідів на Херсонщину. В морі, навпроти курортного Скадовська є острів Джарилгач, найбільший з українських, за версією Вікіпедії. Це саме те місто, що нам й було потрібно. Дуже спокійне місце, майже зовсім без втручання людини, на відстані від нав’язливого галасу. Всі хто бував в нашому кемпінгу, а це щорічно 200 дорослих та до сотні дітлахів, залишились задоволені вибором місця розташування. А море, кожного дня радувало людей. Бачили б ви як були йому раді суворі хлопці з десанту, чи морської піхоти?!

Засновник табору “Душа півдня” на острові Джарилгач Олександр Діордієв (Фото Дмитра Удовицького)

Але на початку літа 2017 року все це було тільки мрія. Соціальний проєкт, за складністю навіть перевищує бізнесові. Потрібно за 300 км відвести будматеріали на берег затоки, потім морем дістатися до острова Джарилгач. Серед оливкових дерев біля джерела з питною водою розмістити табір, спорудивши екологічні бунгало від пекучого сонця та дощу. Усе робили самі ветерани та волонтери, місцеві допомагали.

Табір “Душа півдня” на острові Джарилгач (Фото Дмитра Удовицького)

Головний приз всіх, хто приїздив до цього кемпінгу – релакс. Люди обпалені війною та “спіймавши” посттравматичний синдром на березі лагідного моря, серед тиші пляжу й малої кількості людей, по-справжньому відпочивають.

Табір “Душа півдня” на острові Джарилгач (Фото Дмитра Удовицького)

Сюди кожен міг приїхати на добу – тиждень. Перші наші “відпочивальники” з ранку до ночі ще й були будівельниками нашого кемпінгу. – згадує Діордієв. Запитав про враження одного з перших. хто відгукнувся, ветерана Юрія Пархоменка:

Це природа! Серед суцільного морського пекла, на самому березі холоднюча джерельна прісна вода!!! Це взагалі вражає. А ще – гарна рибалка, краби, рапани, креветки…

Перебування в таборі “Душа Півдня” знімало наявні проблеми, лікувало симптоми посттравматичного синдрому. Ця інноваційна для України практика реабілітації була започаткована волонтером на волонтерській моделі. Спрямована на розв’язання соціальної проблеми. Далеко не у всіх ветеранів є можливість провести час у родинному колі, а ще б пак на березі моря… Деякі приїздили сюди під час коротких відпусток, чи після ротації. За 5 років, тільки один випадок “привласнення” ідеї херсонськими представниками міністерства у справах ветеранів.

Табір “Душа півдня” на острові Джарилгач (Фото Дмитра Удовицького)

За всіма класичними ознаками: колективний характер, фокус на соціальну проблему літній табір який започаткував О.Діордієв – соціальне підприємництво. Він застосував для його втілення стільки винахідливості, відданості справі, наполегливості, нестандартних підходів, що я зовсім не розумію: хто б з держслужбовців зміг би це зробити… І це при тому, що для ветеранів, чи сучасних контрактників, членам родин – перебування в таборі було безкоштовним. Той невеличкий “спільнокошт”, який з’явився в останні роки (10-35 грн на добу) пішов на сплату екологічного збору. Так кемпінг щорічно сплачує оренду землі лісгоспу, який “хазяйнує” на тому піску. 

Табір “Душа півдня” на острові Джарилгач (Фото Дмитра Удовицького)

Кемпінг  дуже екологічний. І це також новий, високий стандарт організації дозвілля. В таборі – суворе обмеження на алкоголь, якого всі дотримуються всі роки. Працювали сонячні панелі для перетворення енергії й була дуже смачна джерельна вода. Тому мандрівники з всього острова – сходились для підзарядки. А ще в табір почали  звертатись організовані групи ветеранів та просто небайдужих громадян, яки хотіли відпочивати серед дикої природи. Хлопці з АТО по черзі на відпочинку виконують функції вахти табору, та допомагають  всім на острові.

Табір “Душа півдня” на острові Джарилгач (Фото Дмитра Удовицького)

Олександр вже майже не “турбує” спонсорів та створює з прихильниками все  більше засобів для розваг. Хоча перші бунгало вже потребують оновлення. Їх кожного літа збирають-розбирають. Знайомий водолаз  відкрив школу дайвінгу. З”явилось поле для наметів, де групи гостей зупиняються. З ветеранами відпочивається спокійніше. Колеги-волонтери кличуть в інших регіонах подібні кемпінги створювати, але душа Півдня – неповторна.