Новоіванівка Генічеської громади — село невелике. Жителів тут трохи більше за три сотні. Але працює дитсадок, який відвідують 9 дітей. А от новоіванівцям шкільного віку не пощастило: до школи їх возять до іншого села — Привільного. Хоча ще 4 роки тому загальноосвітня школа у селі була. Закрили через малокомплектність.
«Викладала там географію та історію, — розповідає староста сіл Новоіванівка і Пробудження Тетяна Лавринчук (на фото). — Була завучем. Коли після закриття зі школи вивозили меблі, не змогла навіть на поріг зайти, настільки було важко на серці».
З тих пір на дверях навчального закладу висить замок, пише Новий день. Однак генічеський міський голова Олександр Тулупов впевнений, що так не має бути. Про відродження школи через брак учнів мова поки не йде, а от такий собі міні-готель у споруді зробити було б можна. «Подивіться, яка природа навкруги! — говорить Олександр Васильович. — Простори, поля, зелень. Люди з великих міст могли б приїжджати сюди відпочивати. А якби поруч ще й водойма з рибою була, від туристів, думаю, не було б відбою».
Тетяна Анатоліївна з головою погоджується. Як приклад, розповідає про зятя, яккотрий з Києва у Новоіванівку приїздить, аби відпочити і тілом, і душею.
Незважаючи на те, що село знаходиться далеко від центру громади (70 кілометрів трасою, 42 — ґрунтовкою напряму), вмираючим його назвати не можна.
«За ці роки не дала жодної хати розібрати, — розповідає староста. — Якщо господарі виїжджають, сама шукаю покупця».
Немає, за словами Тетяни Лавринчук, у її селі і боржників за воду: «До подвір’їв тих, хто заборгував, підганяємо трактор з ковшем — і гроші, як правило, знаходяться».
Поки у Новоіванівці немає зеленого туризму, люди живуть з сільського господарства. В основному, працюють на полях. Більше ніде. «Колись у нашому селі були пташник, вівцеферма, свинарник, млин, олійниця, — згадує староста. — Та й жителів — вдвічі більше. Пам’ятаю, як багатолюдно було на День Перемоги, коли йшли факельною ходою у Пробудження, де стоїть пам’ятник загиблим. Хтось йшов, інші їхали машинами та мотоциклами з колясками».
Зараз проїхати цією дорогою складно — вона розбита вщент. Хтозна, може з розвитком зеленого туризму вдасться вирішити і цю проблему.
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter
