Інституту археології НАН України (керівник – д.і.н. Світлана Біляєва) продовжує археологічні дослідження фортеці Тягинь.
Бажаючих взяти участь в експедиції з 30 липня до 14 серпня 2021 року просимо заповнити анкету волонтера.
Археологічні пам’ятки та матеріальна культура українських земель Південного прикордоння Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського (далі ВКЛ) є надзвичайно актуальною, але мало вивченою ланкою історії України та Литви. В історичному контексті просування на Південь та формування південної ділянки кордону князівства було пов’язане із діяльністю Великого князя Вітовта на Причорноморському кордоні ВКЛ наприкінці XIV- першій половині XV ст. Тут, на торговому шляху із Північного Заходу на Південний Схід, відбувалося функціонування митниць та переправ, облаштування фортифікаційних споруд.
Протягом наших досліджень у 2016-2020 р.р. на городищі й на фортеці були отримані надзвичайно важливі факти науки, які були відзначені в України та Литві, а також на форумах Європейської спілки археологів у Барселоні, Загребі та Берні – як видатні відкриття, які набувають надзвичайно актуального значення для заповнення білих плям в історії та матеріальної культури Південного регіону України та Литви.
Навіть часткове відкриття зовнішніх стін фортеці, яке ми маємо намір продовжити, дозволяє встановити типологічні особливості розбудови, знайти аналогії серед близьких споруд цього ж часу. Це і Тракайська фортеця у Литві, й фортеця у Гродно, побудова якої також належить князю Вітовту, у той самий час – 1398 р., як і Тягинська фортеця. Обидві ці фортеці мають абсолютно тотожне планування – донжон квадратний за формою та фортеця у формі трикутника (Константинопольський тип). Крім того, з внутрішнього боку фортеці знайдені уламки конструкцій монументальної забудови, аналогії яким є і в описі В.І.Гошкевича.
Пам’ятка для волонтера (що треба мати із собою):
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter
