Знову інклюзивний театр при Гончарівці представив на прем’єру вистави, яка нікого не залишила байдужим.
Довготривала підготовка, старанна гра акторів, злагоджена робота батьків та керівників призвели до чудового результату – прем’єра вистави “Задерикуватий півень” за мотивами твору відомого українського драматурга Богдана Мельничука відбулась на високому рівні. Батьки особливих акторів радіють тому що їх діти мають можливість розвиватися та демонструвати свої вміння.
Наталя Кіпкала мати акторки-господині розповідає: “В цьому театрі моя донька грає роль господині. Їй дужке подобається. З великим задоволенням ми сюди їздимо. Вона стала дуже активною та дисциплінованою. Щоразу чекає цих зустрічей” .
Учасники проєкту також зауважують, що інклюзивний театр позитивно вплинув не тільки на дітей, а й на всю сім’ю.
Мати учасника інклюзивного театру Любов Хорунжак ділиться враженнями: “Це зблизило нашу родину тому що вже третій театральний сезон ми граємо разом з Сашком. В першій виставі я грала Шапокляк. Мені дісталась така роль і я думала, що не зможу, а в результаті в мене все вийшло. На другій виставі ми були папугами. А взагалі, кожної суботи ми відкладаємо всі справи на потім і ведемо їх на репетицію. Ми не можемо сказати що ми хворі, адже вони цього чекають як і всі дітки”.
Глядачі спостерігали на захоплюючу гру акторів, які демонстрували на повну професійність, творчість і таланти.
Ірина Корольова режисер-постановник вистави розповідає про те, якснароджувалось це дійство: “Хочу сказати, що вистава виявилася дуже складною для самих виконавців, оскільки перші наші вистави були побудовані таким чином, що кожен актор приходив у невеличкий епізод, потім йшов за лаштунки і вже знаходився там. А ця вистава побудована таким чином, що вони маже всі ці півгодини мали знаходитись на сцені і від них потребувалася увага. Їм потрібно було чути їх колег, бачити і реагувати. І це дуже складно!”
Як з’явилась ідея створення першого інклюзивного театру на Херсонщині – розповідає керівник проєкту Надія Коротун:
“Було помітно, що батьки з дітками хворими на ДЦП та аутизм часто збираються на четвертому поверсі. Такі діти трошечки галасливі, і ними складно керувати, але я помітила одну добру річ – наші користувачі на це не реагували. Дітки весь час щось майстрували, іх намагалися привчити до книжок і через це виникла ідея як їх згуртувати. У мене є подруга Корольова Ірина і я їй запропонувала створити театр. Це було дуже важко: ми зібрали громадські організації і думали, що вони стануть нашими партнерами, а потім зрозуміли, що краще ніж батьки ніхто своїх діток не знає. Першу виставу ми робили з громадськими організаціями, а другу вже з батьками. І ось сьогодні ви можете бачити вже третю виставу, яка є найскладнішою з усіх”.
У 2017 році група народних депутатів розробила, а Верховна Рада України ухвалила Закон «Про інклюзію», в якому закріплені головні позиції, які захищають право та інструментарій для його втілення. Вже третій рік поспіль підтримує інклюзивний театр Херсонська торгово-промислова палата, яка завжди в центрі важливих регіональних подій півдня, привертаючи до них увагу суспільства.
Оплесками, квітами, вдячні глядачі вітали акторів та їх мам цього дня у Гончарівців. Звісно , були і подарунки від представників бізнесу, освітянської спільноти, патрульної поліції, членів Херсонської торгово-промислової палати. Директор кафе Memoris Роман Яців також не залишився осторонь і передав дітям солодкі подарунки. Кожен цього дня іглядачі , і учасники отримали надзвичайно позитивні емоції.
Наталя Попович, засновниця жіночого клубу закцентувала на наступному: « Я вдячна Вікторії Остроумовій та Надії Іванівні за те що дозволили стати партнерами такої події. Я знаю, що сила в об’єднанні. Ви, об’єднавшись, дійсно створили чудо, дуже зворушлива вистава, діти великі молодці і ми з жіночим клубом звичайно завітали до акторів з подарунками”.
Представники місцевої влади облдержадміністрації Андрій Шибаєв і секретар Херсонської міської ради Галина Лугова привітали учасників цього унікального проєкту.
Це вже втретє дивує херсонський інклюзивний театр чудовою і оптимістичною виставою, яка об’єднала громаду, звернувши увагу на проблеми інклюзії, рівності, доступності, людиноцентризму у суспільстві. А спільне фото залишиться на згадку всім учасникам проєкту.
