На території цієї пам’ятки завершується десята археологічна експедиція.
Приблизно 2300 років тому на місці сучасного Червоного Маяка на Бериславщині було чимале місто з власною фортецею і оборонним муром. Зараз про його існування нагадує лише величезне «місто мертвих» з численними земляними склепами і підбійними могилами. Відоме воно як Червономаяцьке городище – пам’ятка археології національного значення. І саме тут планується створити перший на Херсонщині історико-культурний заповідник місцевого значення «Амадока».
— Колись тут існувало велелюдне місто, яке, можливо, було центром Нижньодніпровського пізньоскіфського царства. Батько географії Клавдій Птолемей на своїй мапі позначив кілька міст, що в ті часи стояли на Дніпрі. Координати одного з таких міст – Амадоки – співпадають з Червоним Маяком. Тому ми запропонували створити тут історико-культурний заповідник з такою назвою, — розповів провідний науковий співробітник Інституту археології Національної академії наук України, доктор історичних наук Олександр Симоненко.
З 2011 року на території Червономаяцького городища під його керівництвом проводить свої дослідження Пізньоскіфська археологічна експедиція. Загалом науковцям разом зі своїми радянськими попередниками вдалося дослідити вже майже 200 могил.
— Чимало могил були пограбовані самими скіфами, які чудово знали, кого й де саме поховали. Також багато могил пограбували в сумнозвісні 1990-ті роки. Дотепер навколо можна побачити численні сліди чорних археологів. Проте деякі могили залишились неушкодженими, — пояснив Олександр Симоненко.
Червономаяцьке городище було одним із 15 поселень, що ланцюжками розміщувались по обидва береги Дніпра. Пізньоскіфська культура Низового Дніпра виникла тут у ІІ столітті до нашої ери і існувала до IV ст н. е. Місто живих від міста мертвих у Червоному Маяку відділяла балка. Частина ж сучасного села знаходиться просто на території могильника: коли місцеві жителі будували льохи, то не раз наштовхувалися на стародавні могили.
Вперше ж пам’ятку виявили в середині ХІХ століття. Сталося це випадково: монахи місцевого Бізюкова монастиря розкопали тоді одразу 136 пізноскіфських могил.
— Ці поховання мали спільні риси. Спочатку викопувалась вхідна яма, в торцевій стінці якої робили підземну камеру. Саме там розміщали померлого, якого клали головою на північ, а потім вхід до камери закривали каменем. До речі, чорні археологи здебільшого знали, де треба копати. Лише після того як ми розпочали наші археологічні дослідження, пограбування могил зупинилось, — сказав Олександр Симоненко.
За його словами, Червономаяцький могильник є єдиним відкритим для досліджень некрополем Пізноскіфської культури в Україні.
— Це підвищує його цінність: наукову, історичну і навіть політичну. Бо це наша, українська пам’ятка археології, — впевнений керівник Пізньоскіфської археологічної експедиції. – Поки ми досліджуємо його як можемо. Завдяки фінансовій підтримці Херсонської облради ми приїжджаємо сюди щоліта і працюємо тут протягом місяця. Роботи тут ще – непочатий край. Адже на сьогодні вдалося дослідити менше десятої частини всієї території могильника. Тож вивчати тут вистачить не лише нашим дітям, а й онукам.
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter
