Український Південь

Інформаційне видання
Новини Херсонщини і України

Новокаховчанка за власні кошти готує домашні обіди для нужденних

За лічені хвилини повітря наповнюється ароматами домашньої кухні. Сьогодні в меню: гречаний суп на свинячих реберцях, макарони, м’ясні тюфтелі, вінегрет, салат з буряка з волоськими горіхами та часником, до чаю — торт з журавлиною. Все це вдома приготувала новокаховчанка Марія Шабаліна. Протягом усієї зими щочетверга на території КП «Теплові мережі» вона влаштовує благодійні обіди для малозабезпечених, самотніх літніх людей та безхатьків.

Час наближається до першої години дня, і у двір «Теплових мереж» сходяться люди. Гуртуються, про щось тихо розмовляють та чекають на свою годувальницю. Вона приїжджає на авто, сама за кермом. Разом з братом швидко дістають з машини два 12-літрових термоси с супом, казан з макаронами, велике деко з тюфтелями, торт, каструлі з салатами. Все це з самого ранку Марія Шабаліна самотужки приготувала на своїй домашній кухні. Все розставивши, спочатку розкладає їжу у баночки та лотки. Ці обіди соціальні працівники Новокаховського територіального центру соціального обслуговування рознесуть своїм підопічним — самотнім літнім людям, які не можуть самостійно пересуватись. Далі соцпрацівники розставляють пластикові тарілки з супом на столі, застеленому скатертиною, та запрошують тих, хто прийшов сьогодні. Потім розносять друге, чай з тортом. Після трапези люди наперебій дякують Марії Іванівні та вишиковуються у чергу, щоб взяти ще порцію додому — цього дня на обід прийшли близько десяти чоловік (а в інші дні бувало і 30), і половина приготованого залишилась. «Буде мені на вечерю, — тішиться одна з жіночок. — Дуже смачно. Побалували ви нас. А хто ж ще побалує? Ми ж самотні». Тим, у кого немає баночки чи лоточка, Марія Іванівна дає свою тару. З минулого року мила та запасала ємності від сметани, йогуртів. «Чомусь мені треба було — і я запасала. Навіть не знала навіщо. Але Бог знав», — говорить вона, розкладаючи їжу.

У четвер вранці Марія Іванівна починає готувати. На звичайній побутовій плиті варить 20-літрову каструлю першої страви. Транспортувати борщ чи суп у каструлі незручно, тож спеціально купила два 12-літрових термоси. На благодійні обіди жінка готує те ж саме, що і для своєї родини. «Христос казав: чого бажаєш собі — того бажай і іншим. Вважаю, якщо я взялась, то повинна робити це на 100%. І в першій, і в другій страві має бути м’ясо. Буде нечесно, якщо собі зготую краще», — пояснює вона. Марія Іванівна намагається урізноманітнити меню, тому записує страви, щоб не повторюватись. В інші четверги бували борщ, котлети з фаршу або з печінки, салат з капусти, буряка та моркви, різні каші, пюре. Кілька разів вона навіть радувала своїх відвідувачів тортами. Цього дня — дуже смачний торт з масляним і заварним кремом та журавлиною. На таку «максі-порцію» йде близько 3 літрів сметани, 1 кг вершкового масла, 20 яєць. «Рецепт я побачила в інтернеті, — розповідає жінка. — Торт дуже поживний: багато яєць, вершкове масло, сметана. Але коли зробила його вперше, мені бракувало кислинки, почала його готувати з червоною смородиною. А зараз закупила журавлини». Всі продукти Марія Іванівна купує за свої гроші, спонсорів не має. На благодійні обіди небагата родина виділяє кошти, що відкладала раніше. Скільки ж коштує один такий насичений та смачний обід? «Мені це питання вже задавали. Я не підраховувала, чесно. І не маю жодного бажання. Мені звітувати ні перед ким. Спонсорів у мене немає. Та я і не хочу когось просити — соромно, — зізнається жінка. — Мій спонсор — Бог».

Родина Шабаліних відома в Новій Каховці тим, що це багатодітна прийомна родина. Старша дочка Віолета вже живе окремо, а Марія Іванівна разом з чоловіком Юрієм виховують трьох хлопців: двох братів Віолети — 13-річного Артура та 12-річного Руслана, а також 12-річного Кирила. Маму Марію вони підтримують, але завжди наполягають, щоб вона не перевтомлювалася. І самі намагаються потішити її якимись сюрпризами — наприклад, нещодавно сини самі спекли для неї печиво.

Марія Шабаліна завжди допомагає ближньому. Але така масштабна милосердна справа, як організовані обіди для нужденних, була навіть для неї самої чимось неочікуваним. «Просто прийшло палке бажання, — згадує вона. — Воно горіло в мені. Я знаю, що Бог дав мені це. Зрозуміла, що мені треба цим займатись, хоча раніше жодної мови про це не було. У мене нещодавно був день народження, мабуть, це мені дало поштовх. Я приготувала святковий стіл для 70 гостей, і особливо мені захотілось запросити бабусь з нашої церкви. Знайомі дивувались: «Хто тобі допомагав?». Кажу — ніхто. Може, хтось скаже, що я дивна: не знаю, ангели спускаються і допомагають. Прийшло бажання годувати бідних. Хтось повинен цим займатись. У Біблії сказано: «Ось я, пішли мене». У мене є сили. Я працюю у різних фірмах консультантом, Бог благословляє мене прибутком. Чому б не я? Звернулась до міського голови, він призначив зустріч із керівником терцентру соцобслуговування, і мені знайшли приміщення. Я вдячна, що виділили місце, тут зручно годувати людей».

На кожні слова вдячності після обіду вона відповідає: «Дякуйте Богу».  Свою справу Марія Шабаліна має намір продовжувати до кінця зими. Але якщо перший весняний місяць буде холодним, то планує готувати обіди і в березні. «Потім буду сумувати за цим і за людьми, — посміхається вона. — Буває, напередодні четверга переживаю, як все вийде. Хочеться нагодувати людей дійсно смачно. А коли повертаюся додому, тішуся — фух, все вийшло. Є, звичайно, втома. Але це приємна втома».

Поліна ГЕНЕРАЛЬЧУК, Новий день

 

Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter

Поділитись публікацією

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*

code

Відео дня

Популярне

СТРІЧКА НОВИН