Автентичні херсонські аптеки – під загрозою закриття. Причина цьому – зростання ринку фармацевтичної реклами, а ще добре серце власниці однієї з таких аптек, яка прагне набагато глобальніше “вилікувати” людей. Свої міркування висловила у дописі у Фейсбуці фармацевт Валерія Кисиленко:
“Цей пост я написала, коли працювала у нічну зміну. Мала намір опублікувати його у великій херсонській групі, але він не пройшов предмодерацію, бо, мабуть, має таки рекламний характер. Тому я прошу вас, друзі, відповісти на питання, що я поставила наприкінці публікації ( увесь текст можна не читати, якщо не подобається). Насамперед, мене цікавіть думка мешканців мого міста. Від репостів не відмовлюся. Я думаю, що найголовніше для будь якої торгівельної фірми – це клієнти. Якщо немає покупців, бізнес помирає. У нас ще вони є. Не так багато, як раніше, звичайно. Втричі менше.
Тут нема чому дивуватися, у нашому місті має бути 30 аптек, 1/ 10 тисяч населення, а ми мали майже 100, а з 2014 р. ще більш, як 150 з’явилося, тобто 1/ 1 тисячу. Якщо так піде далі, матимемо 1/100 людей, у кращому випадку. Вже зараз вулиці навколо ринків нагадують місто божевільних – суцільні аптеки, схожі між собою, як близнюки. Має ж хтось відповідати за доцільність відкриття двадцятої аптеки на тій самій вулиці? Мабуть ні, бо нові аптеки з’являються щодня.
У нормі, людина має ходити до аптеки один раз на півроку, тобто хтось ходить щодня, хтось не ходить зовсім, але, якщо брати середньостатистичну цифру, то раз на півроку. Тобто, 1/10тисяч – цілком нормально, ну, нехай буде 2, щоб не було черг. Де ж узяти людей ще на 8 зайвих аптек/ 10тисяч, що з’явилися за останні роки? Щоб забезпечити покупців для них, треба змусити людей ходити до аптеки частіше. Як? Використовувати прийоми, придатні для просування інших товарів: агресивна реклама, викладки товарів, откати фармацевтам та таке інше. Але ж це неетичні дії! Ліки- це не їжа! Не можна вживати їх щодня.
Але людина бачить слоган на аптечній полиці: ” Не забув придбати?” та купує, та вживає, а йому не потрібно. Здоровий організм реагує на втручання розладами, симптоми яких усуваються іншими препаратами. Людей ” підсаджують” на пігулки, а вони щасливі. На мою думку, лікування хімічними препаратами абсолютно всіх симптомів, починаючи з симптомів застуди та закінчуючи симптомами імпотенції – омана, на кшталт лікування симптомів діареї опіатами на початку минулого століття. Морфін швидко зупиняв срачку, але викликав фізичну та психологічну залежність також швидко. Як мені працювати в аптеці з такою життєвою позицією?
Але я працюю, два рази, навіть, у нічну зміну працювала. Я спостерігаю за покупцями. Когось знаю десятиліттями, когось бачу вперше. Усміхнений, доброзичливий, добре вдягнений, симпатичний чоловік питає засіб від синців з гримуючим ефектом. Роздивляюся обличчя, не бачу жодної вади, питаю, що планує гримувати.
“Одинадцятирічна донька почула пораду на ютубі: щоб збільшити губи, треба присмоктувати до них маленьку склянку. Приходжу додому, бачу круглий синець навколо рота”. Огрядний чоловік, на вигляд пенсійного віку, з рецептами на снодійне. ” Я старший механік. Усе життя у морях. Нерви”. Я розповідаю про нідра- йогу, що можливо навчитися, немає протипоказань ані за віком, ані за фахом. Відповідає: ” Уявіть, ви гуляєте містом і, раптом, на вас нападає зграя комах або ос. Якщо будете нервувати та відмахуватись, вони вас вкусять. Маєте бути спокійною”. Я збагнула, офіцер торгівельного флоту щойно порівняв своїх підлеглих з настирливими мухами, але видаю, що зрозуміла його дослівно та відповідаю: ” Найгірше, що можна зробити у випадку нападу комах- це прийняти снодійне та знепритомніти від цього, адже препарат, що ви придбали, саме вимикає людину. Якщо я знаю, що напад комах можливий у місті, де я планую гуляти, я дізнаюся максимум інформації, як поводитися у такому випадку. Можливо існує засіб, здатний їх відлякувати, можливо я маю вдягти спеціальний одяг, можливо маю тікати від комах, але, точно, не приймати пігулки)”. “Дід” мовчки пішов, а я зловила свою думку: ” От, як я можу працювати в аптеці, коли я не хочу продавати ліки, а хочу всіх запрошувати на йогу?”)
Хлопець років тридцяти з великим списком та з симпатичною дівчиною. Говорить дуже голосно, ставить “галочки” біля тих найменувань, що він вже придбав, та рисочки біля тих, що має ще придбати. Дівчина тихенько смикає його за рукав, коли його голос гримить, відзеркалює та створює ехо під стелею. Розпитую, для кого ліки, відповідає: ” Для хлопців. Я у відпустці. Я боюся спати, бачу лише жахи та моїх загиблих друзів”. Я розумію, від приїхав зі Сходу, питаю: ” А там спите?” ” Там взагалі неможливо. Нас весь час обстрілюють”. Він кричить, бо погано чує через ті обстріли. Раджу найкращій, на мою думку, засіб, що відпускається без рецепту, але є дієвим, поліпшує сон та настрій, роблю найбільшу знижку, кажу: ” Ми щиро дякуємо вам.” Я більше нічого не можу зробити, на відміну від цього солдата, він щодня ризикує своїм здоров’ям та життям заради мене.
Красива молода дівчина питає антидепресант. Для кого? Для сина. Думаю, який син? Вона сама ще дитина, років 20, не більше. Виявляється, хлопчику три роки, діагноз – гіперактивність. Питаю: ” Вас дуже напружує його гіперактивність?” ” Мене анітрохи, наша “сімейка” обурена. Вони переконували мене, що мій син хворий на аутизм, але їхній діагноз не підтвердився. Побачила інформацію в інтернеті, що цей антидепресант призначають дітям з трьох років. Вирішила спробувати”.
Згадую, хто з моїх знайомих лікарів дасть найкращу пораду, що до дитячого невропатолога, телефоную, отримую два контакти та рекомендаційний лист в усній формі (нехай скаже, що вона від мене). Віддаю дівчинці папірець: ” Грошей, що ви планували витратити на антидепресант, вистачить на дві консультації. Впевнена, вам потрібен психолог, але не для хлопчика, а для ” сімейки”, бо дитина є люстерком, що відзеркалює поведінку дорослих. Знаєте, мої діти також були гіперактивні, вони так скублися, що я хвилювалася, якби вони не повбивали один одного.
Одна з найкращіх лікарів, яких мені доводилося зустрічати у моєму житті, сказала мені: ” Лєро, ти, навіть, не думай, хлопці виростуть та перетворяться на справжніх успішних та поважних чоловіків, а таким чином поводитимуться тільки коли вип’ють зайвого”. Обличчя дівчини засяяло усмішкою, вона дякувала так щиро, що мені здалося, що вона хотіла мене розцілувати). Інша думка майнула у мене в голові: ” А що, як всі ці обставини, те, що я на роботі сьогодні цілу добу, тому що нема кому працювати.. створені саме за для того, щоб я дала цій дівчинці номер телефону гарного лікаря замість антидепресанту?”
І так щодня, вже п’ять років, я вагаюся. З одного боку, я не хочу брати участь у цьому цькуванні, продавати те, що нікому не потрібно приймати, а з іншого- бачу якусь місію у тому, щоб зупини когось з охочих до самолікування, любителів призначати антибіотики або гормони, або психотропні засоби собі самому, підказати, як вилікувати хворобу, а не усунути симптоми. Люди добрі, допоможіть визначитись. Скажіть будь ласка, чи потрібна нашому місту моя красива аптека, що працює вже 25 років, у черговому режимі, 24 години на добу, 365 днів на рік та носить ім’я прекрасної людини, талановитого лікаря та поета, херсонця В.Д. Гаухмана?
Чи комусь у пригоді наш досвід та знання, наш погляд на аптечну справу взагалі? Чи зачинятися та продавати приміщення під ломбард або кафе, або тату-салон, як це зробили майже усі мої колеги з Херсона? Місцевих аптек майже не залишилось, тому що херсонці купують ліки у чужинців, які не перераховують податки у місцевий бюджет. Бо люди вважають, що у них дешево, але це не зовсім так.
