У Херсоні відбулась презентація нової поетичної збірки Альони Мовчан «У полоні зелених очей»

Поетичні зерна ще проростуть колоссям

У  Херсонському Урбан-Саду відбувся Відкритий літературно-мистецький фестиваль «Шафа-фест», який об’єднав творчих особистостей з Херсонщини, Миколаївщини та Київщини в єдину родину шанувальників сучасного українського мистецтва. Майже сотня обдарованих особистостей ділилася своїми поетичними знахідками на великій сцені Фестивалю. Організатором цього дійства вже вкотре була молода тендітна україночка Альона Мовчан. Саме вона є тим генератором, який спонукає творчу інтелігенцію та креативну молодь до різноманітних мистецьких акцій. Тому не дивно, що вже 18 серпня в арт-клубі «Маsson» відбулась презентація нової поетичної збірки Альони Мовчан «У полоні зелених очей».

Творчість Альони Мовчан стала помітною в літературних колах смаглявої Таврії після виходу друком 2015 року у Херсонському видавництві «Айлант» першої авторської збірки поезій «Економіка любові», де авторка вдало поєднує термінологічні слова та словосполучення з економетрики з філософськими і психологічними поняттями людського життя. Її твори несуть читача, оминаючи рифи інфляції та ненажерливих акул бізнесу, на вітрильнику сподівань на чисте, часом сентиментальне, наївне кохання. Її поетичні рядки патріотичної громадянської лірики були також надруковані на шпальтах п’ятого випуску тематичного альманаху «Голос Батьківщини» (2015 р.) та другого випуску літературно-просвітницького альманаху «Голопристанська Litterra» (2018 р.), адже її активна громадянська позиція, любов до рідного краю, до рідної мови не могла залишатися непомітною.

Як можна пройти мимо таких залюблених у рідний край рядків:
«Там жовте поле стиглої пшениці,
І соняхи всміхаються до хмар.
Дороги – ці підступні чарівниці –
Ведуть мене на поклик своїх чар.»

Загалом нова поетична збірка Альони Мовчан сповнена любов’ю до рідного краю та нотками щиросердного кохання, а часом і меланхолії непорозумінь між парою закоханих, як от:

«Тільки досі, як пада сніг,
Виглядаю твої сліди…
І буває, в думках моїх
Виринає різке: «Не йди!»
Та летять в небуття роки,
Не шкребе вже їдка печаль…»
Або ж:
«Зеленіє! Згадками впиваюсь
У твою бездонну глиб зіниць.
Їй молюсь, корюся і вклоняюсь…

І хоча в рядках поетичних автора ще лишається перевага дієслівної рими, проте поетеса працює над собою, знаходить цікаві незашмуляні образи і силою духовно наснаженого серця вилунює у всесвіт свою людяність та любов до родинної мови, повагу до родинних цінностей. 
Поетеса вже має численну аудиторію прихильників її літературних обдарувань. Сподіваюсь, що поетичні зерна Альони Мовчан проростуть на літературній ниві Соборної України добротним колоссям нових творчих звершень.

Олег ОЛЕКСЮК, поет і журналіст, член НСПУ та НСЖУ,

На изображении может находиться: Альона Мовчан, часть тела крупным планом и текст

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code