Сім’я, яка виховує дитину з інвалідністю, живе вчотирьох в одній кімнаті. Тут, у цій кімнаті, живе четверо осіб: одинадцятирічний Сашко, який має діагноз дитячий церебральний параліч, його брат, мама та бабуся. Саме найстарша з родини звернулася до нас: розповіла, що у комунальній квартирі їм жити вкрай складно, особливо влітку. Сподіваючись на допомогу, ще з 2012 року вона зверталася до всіх інстанцій, що були їй відомі.Чекати доведеться довго – жінка неодноразово зверталася з проханнями про покращення житлових умов, проте отримала відповідь, що у черзі на квартиру вона аж 752. Дійсно, у місті немає програм допомоги саме для людей з інвалідністю – першими в чергах на квартири традиційно стоять інші пільгові категорії: багатодітні родини, ветерани бойових дій, сироти. До того ж, в Запоріжжі майже не будують нового житла, а те, що є, звичайна запорізька родина не може собі дозволити.
Звичайні побутові речі для родини Саші є великою проблемою: їхня комуналка розташована на дев’ятому поверсі, і щоб вийти на вулицю, бабуся щодня власноруч порається з одинадцятирічним онуком разом з візком, на якому він їздить. Вона розповідає, що ліфт часто ламається, і тоді доводиться просити допомоги у людей. Пандусів у під’їзді немає – хлопчика доводиться спускати практично на руках. Раніше багатоповерхівки будували не розраховуючи на потреби людей з інвалідністю, проте наразі це необхідно виправляти.
