Така ж ситуація триватиме ще й наступні роки, оскільки на вчительські спеціальності з цих предметів щороку вступають все менше абітурієнтів. Та й ті, хто обирає фізмат, по закінченні Херсонського державного університету не поспішають йти до школи.
З курсу 2008 року, де навчався сьогоднішній вчитель фізики Школи гуманітарної праці Іван Донець, до фінішної прямої дійшли 18 студентів. Іван же ще на V курсі проходив практику у цьому херсонському освітньому закладі, і повернувся до нього вже з дипломом. Фізика подобалась з дитинства, говорить Іван Донець, завойовував перші місця на міських та обласних предметних олімпіадах. І вже сьомий рік викладає науку учням ШГП.
«Коли вчитель «горить», то й предмет буде цікавий для його учнів. Я обрав професію, і створюю умови, експериментую, щоб фізика була ближчою до життя. Важливо, щоб семикласники, які тільки-но починають знайомитись з цією наукою, зберегли вік «чомучки». Коли запитую у учнів, які вперше прийшли на урок, що вони знають про фізику, то всі говорять, що це важко. Часто дорослі розповідають, що фізика – дуже складний предмет, доводиться змінювати настрій школярів», – сказав вчитель фізики Школи гуманітарної праці Іван Донець.
Молодий вчитель інформатики Максим Бистрянцев, який викладає теж у Школі гуманітарної праці, вирішив вступати на фізмат ще коли навчався в академічному ліцеї при ХДУ. Вибір був простим: у 13-14 років не любив читати, а математика давалась легко. Заради того, щоб робота приносила задоволення, часто змінює сценарій уроку, щоб захопити увагу всіх учнів.
«Для вищої школи важлива кваліфікація, для роботи у школі – широка ерудиція. Не вузьке викладання предмету, а здатність в будь-який момент розширити тему вглиб і вшир. Приходять нові класи, нові діти з різним рівнем підготовки, в різних емоційних станах. Доводиться майже «піддаватись» дітям, щоб у будь-який момент стати на інший шлях і робота була продуктивною», – розповів вчитель інформатики Максим Бистрянцев.
