Фонди обласного краєзнавчого музею поповнились артефактами Другої світової війни. Свої знахідки передали музейникам волонтери «Військово-патріотичного клубу «Каховка» та пошукової групи «Херсон».
Протягом останніх десятиліть громадські активісти займаються пошуком та ексгумацією останків часів Першої, громадянської та Другої світової воєн. Серед переданих речей – багнети, крупнокаліберні гільзи, протитанкова міна, особисті речі воїнів. Піднімають з товщі землі часто і небезпечні знахідки. Тоді викликають вибухово-технічну службу МНС і спеціалісти знищують бойові снаряди.
Волонтери створили пересувну експозицію, яка подорожує закладами Каховки, Нової Каховки, також часто передають знахідки до цих міських музеїв. Щорічно у день визволення Херсона від нацистських окупантів 13 березня розпочинають новий пошук. І цього разу вирішили передати знахідки до обласного краєзнавчого.
«Ми оглянули основну експозицію і побачили, що деякі з цих речей можуть поповнити постійні виставки, що розповідають про Другу світову. Я був здивований, що в музеї немає критичної кількості солдатських медальйонів (це так звана ебонітова капсула – лоза), за якими можна ідентифікувати загиблого. Але це була радянська політика – з 1941 року заборонили ці «лози», замість них були лише книжки – солдатські картонні. Вони, зрозуміло, за 70 років не збереглися. І ми продовжимо співпрацю з обласним краєзнавчим музеєм і в цьому напрямку», – розповів заступник керівника Новокаховської громадської організації «Військово-патріотичний клуб «Каховка» Анатолій Обелець.
Не всі речі безіменні. Пошуковці знайшли солдатський котелок підписаний прізвищем Шовгун. Знайдений предмет на території України, але належать нашому землякові – уродженцю с. Дудчани. За матеріалами інтернет-ресурсу «Меморіал», члени пошукової групи встановили, що Петро Гаврилович Шовгун (1921 року народження) був призваний на службу Каховським РВК 1941 року. Наприкінці війни його слід загубився.
«Ми знайшли праправнука Петра Гавриловича, який теж мешкає у Дудчанах, і хотіли передати йому котелок. Але він відмовився і попросив, щоб ми передали річ прапрадіда до музею. Про його подвиг повинні пам’ятати нащадки», – сказав керівник пошукової групи «Херсон» Сергій Минкін.
Речі з «історією» – особливо цінні для музейників. Їх після реконструкції можуть використати для поповнення постійної виставки або реекспозиції.
«Все далі від нас війна, і цих предметів буде все менше. Тому так цінно отримувати не безіменні речі, а ті, що розповідають про життя і подвиг народу», – впевнена старший науковий співробітник відділу історії краю ХОКМ Ольга Гончарова.
На території Херсонщини є два місця, де масово гинули місцеві жителі і солдати радянської армії. На Нікопольському плацдармі (територія поблизу Великої Лепетихи) загинули 60 тисяч місцевих жителів, яких радянська влада використовувала як «чорну піхоту» – вони йшли перед регулярним військом на кулеметний вогонь. Друге місце – під Олешками – Херсонський плацдарм. Торік тут знайдені останки 16 бійців і перепоховані за християнським звичаєм.
Добровольці (в більшості, жителі Каховки, Нової Каховки, Херсона й Генічеська) використовують під час пошуку глибинні та поверхневі металошукачі, пошукову раму, яка показує все, що знаходиться на глибині 3-6 метрів. Пошуковці беруть участь у операції «Чорний тюльпан» – знаходженні і ексгумації загиблих українських воїнів на Донбасі з 2014 року. Минуло лише 70 років з кінця Другої світової війни, і вже третій рік триває інша трагедія. Говорять, війна не закінчилась, поки не похований останній її солдат.
