На деокупованій Бериславщині російські війська щодня обстрілюють населені пункти, спричиняючи масштабні пожежі. Вогонь охоплює житлові будинки, адміністративні будівлі, соціальні об’єкти та поля із зерновими. Ситуацію ускладнюють аномальна спека, висохла висока рослинність і постійні атаки безпілотників.
Про це розповіла начальниця Милівської сільської військової адміністрації Любов Минько.
«Життя триває… Але небезпека не стихає. Горять поля… Горять наші села… Села, які колись були окрасою півдня України, окрасою правобережної Херсонщини. Вони не знають спокою від дня деокупації», – зазначила вона.
За словами Любові Минько, російські війська щодня застосовують проти населених пунктів громади артилерію, танки, керовані авіабомби, реактивні системи залпового вогню та безпілотники різних типів.
«Ворог не просто обстрілює. Він цілеспрямовано стирає з лиця землі наші села, нашу історію, наше майбутнє. Горять будинки, адміністративні будівлі, школи, дитячі садочки. Горить хліб на полях, який мав стати символом життя. Горить усе, що люди створювали роками, вкладаючи працю, любов і душу», – наголосила очільниця громади.
Однією з причин швидкого поширення пожеж є також погодні умови. На Херсонщині триває період аномальної спеки. За інформацією начальника Херсонського обласного центру з гідрометеорології Юрія Кіріяка, до області надійшло спекотне повітря, температура повітря сягала 35–38 градусів, а це лише початок найспекотнішого періоду літа.
«Зазвичай найвищі температури в регіоні спостерігаються із середини липня до середини серпня. Абсолютні температурні рекорди Херсонщини сягають 40,5–40,8 градуса», — зазначив Юрій Кіріяк у коментарі для інформаційного видання «Український Південь».
Через високу температуру повітря та висохлу рослинність навіть незначне займання миттєво перетворюється на масштабну пожежу. Після падіння російських дронів або влучання снарядів сухостій спалахує за лічені секунди, і полум’я швидко поширюється полями та населеними пунктами.
Попри постійну небезпеку місцеві пожежні команди та добровольці оперативно виїжджають на ліквідацію загорянь. Водночас у прибережних селах, які перебувають під постійним наглядом російських безпілотників, зробити це часто неможливо.
«Є прибережні населені пункти, куди через надзвичайно високу активність російських дронів пожежні не можуть безпечно виїхати. А кілька вогнегасників серед десятків гектарів полум’я — це лише крапля в морі», – зазначає Любов Минько.
Особливий біль, за її словами, викликає доля Дудчанського ліцею.
«Минулого року російські війська спалили корпус “А”. Нещодавно під ударами дронів опинився корпус “Б”. Здавалося, що більше руйнувати вже нічого. Але ворог повернувся, щоб випалити навіть те, що ще нагадувало про життя. Тут мали навчатися діти, лунати шкільні дзвоники, народжуватися нові спогади та нове майбутнє. Сьогодні там — згарище», – розповіла начальниця Милівської СВА.
Попри постійні обстріли, у багатьох селах залишаються люди.
Любов Минько закликала жителів не нехтувати власною безпекою.
«Вогонь не знає меж. Він перекидається з посадок на поля, з полів — до сіл. А в селах — люди. Їхні домівки. Їхнє життя. І найболючіше питання сьогодні: як зупинити це пекло? Як допомогти людям? Як врятувати те, що ще можна врятувати? Я дуже прошу кожного — бережіть себе. Не ігноруйте сигнали повітряної тривоги, не ігноруйте небезпеку. Якщо маєте можливість виїхати у безпечніше місце — зробіть це. Жоден будинок, жодне майно не варті людського життя.», – наголосила посадовиця.
Вона переконана, що після перемоги Україна відбудує зруйновані населені пункти.
Очільниця громади також подякувала українським захисникам, які щодня стримують російську армію.
«Низький уклін кожному воїну, який боронить нашу землю. Дякуємо за кожен новий день, за мужність, незламність і можливість жити на своїй землі. Ми вистоїмо, бо ми — незламні. Але кожен новий день війни залишає на наших серцях рани, які неможливо забути», – сказала Любов Минько.
Авторка – Марися Гонорова.
Фото – Любов Минько.
