Історію співробітника АТ «Херсонгаз», який продовжує працювати попри постійну небезпеку, оприлюднила пресслужба підприємства.
Олександр (ім’я змінено з міркувань безпеки) працює слюсарем аварійно-відновлювальної бригади. У серпні 2025 року під час ліквідації наслідків російського обстрілу він разом із напарником потрапив під повторний удар ворога та отримав тяжкі поранення.
Того дня аварійна бригада виїхала на виклик у прибережну зону Херсона, де після обстрілу загорівся будинок через пошкодження газопроводу.
«Ми приїхали перекривати засувки, щоб зупинити витік газу. У цей момент почався повторний обстріл. Уже потім дізналися, що ворог спостерігав з дрона, коли прибудуть рятувальні служби, щоб завдати нового удару», — згадує Олександр.
За його словами, часу на реакцію майже не було.
«Почули свист, встигли лише впасти на землю. Мене й напарника відкинуло вибуховою хвилею. Отямився вже у кареті швидкої допомоги. Лікарі сказали, що мені дуже пощастило вижити», — розповідає чоловік.
Попри пережите, він жодного разу не замислювався над тим, щоб залишити професію.
«Найбільше тоді було прикро, що ми не встигли завершити ремонт. Коли приїжджаєш на виклик, люди дивляться на тебе як на рятівника. Розумієш, що ти потрібен і що є частиною чогось більшого. Ми теж фронт — тільки енергетичний», — говорить працівник.
Після поранення Олександр переніс п’ять складних операцій. Підприємство допомагало з лікуванням та реабілітацією, а колеги постійно підтримували його.
Окрему подяку чоловік висловив херсонським медикам, які рятували його життя в умовах постійних обстрілів.
У березні 2026 року Олександр повернувся до роботи.
«Тепер я ще уважніше ставлюся до безпеки. У Херсоні потрібно постійно “слухати небо”. Але робота залишається роботою. Тут живуть люди, і їм потрібна допомога. Саме це мене надихає», — каже він.
Звертаючись до херсонців та своїх колег, чоловік закликав не втрачати віри.
«Пишаюся кожним своїм колегою. Ми не герої з фільмів, ми просто люди, які люблять своє місто. І ми обов’язково все відбудуємо. Після перемоги буде багато роботи, але це вже буде робота на розвиток, а не на ліквідацію наслідків обстрілів».
Історія Олександра — ще одне нагадування про людей, які щодня забезпечують життєдіяльність прифронтового Херсона та продовжують працювати навіть під загрозою російських атак.
