У 2021 році Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша запустив унікальний проєкт – виставу за участі містян. Ролі продавали на аукціонах. Лотами були персонажі всесвітньовідомого роману Ільфа та Петрова «12 стільців». І ось уже з 24 по 30 грудня театр показав довгоочікувану прем’єру, в основі сюжету якої – авантюрна історія про пошук діамантів, схованих в одному із дванадцяти стільців гарнітури Гамбса. Генеральний директор-художній керівник Херсонського облмуздрамтеатру ім. М. Куліша Олександр Книга розповів про роботу над унікальною виставою.
—Чи вдалася ваша креативна ідея?
—Зважаючи на резонанс, який ця ідея викликала, я думаю, що нам вдалося. Ми втягнули інтелігенцію, представників бізнесу в безпосередню участь у виставі. Багато людей купили квитки, щоб подивитися, що з цього вийшло. Мені було дуже приємно, коли деякі наші відомі в місті люди, які дуже рідко бувають в театрі, прийшли подивитися на цю виставу. 27 березня ми розпочали цей проєкт, провели аукціон. Працювали над проєктом рівно 9 місяців. За цей час народжуються діти. Я думаю, що наша народжена прем’єра вийшла гарною, буде жити і радувати херсонців і нас, театралів.
—Хто вас неочікувано вразив?
—Всі. Театр — це специфічний завод з виготовлення позитивних емоцій. Ми дійсно дуже багато працюємо. Люди приходять в театр і сприймають лише картинку. Актори-аукціоністи побачили, що театр — це складно. Тому що це репетиції, це нескінченний процес, це важко, інколи холодно, інколи голодно. Але мені, наприклад, дуже цікаво, що люди, які мають певний статус, відзначили, що акторський буфет — це недорого, смачно і класно. І вони з задоволенням всі ці місяці користувалися нашим буфетом. Це для них теж відкриття. Акторська професія не є найбільш високооплачуваною. Ми інколи живемо просто заради емоцій, які отримуємо від глядача. Люди, які працюють в театрі, доволі специфічні. Сторонні люди є нашими амбасадорами. Вони йдуть в місто і розповідають, наскільки це не просто, наскільки це класно. Кілька завдань, які ми перед собою поставили, ми їх виконали. І вже сьогодні готуємо для Херсона нову цікаву гру. Це буде теж подія. Маю надію, що вона теж здивує і херсонців, і всю Україну. Ми оголосимо про неї 27 березня 2022 року.
—Зіграти роль непросто. Ви розробляли якусь серію уроків?
—Безумовно. Ми намагалися відпрацювати ті кошти, які люди вклали. Я говорив нашим акторам на зборах, що якщо навіть ви не вийдете на прем’єру, щось не складеться, можуть бути різні причини, але ви маєте унікальну нагоду зайнятися вокалом, сценічним мовленням, сценічним рухом. Всі ці чотири місяці вони ходили на заняття. Мене тішило, що наші актори приходили вчасно, ввечері пізно вони виходили з театру натхненні. Я з багатьма спілкуюся і вони говорять, що після роботи бігли в театр, для них це було важко, але отримані емоції перекривали весь фізичний негатив.
—Скільки взагалі грошей заплатили за ролі і що було зроблено за ці кошти?
—Ми зібрали приблизно 250 тис. грн. Це не такі великі кошти. Вистава коштує набагато більше. Ця вистава коштує приблизно 700 тис. У цю вартість входять гонорари художників по костюмах, художників-постановників, самі костюми, декорації. Це дуже багато речей, за які сьогодні треба платити і які коштують недешево. Цільового призначення кошти не мали. У нас загальний рахунок. Після першого показу вистави ми влаштували для театралів вечірку, це театральна традиція, якою ми відзначаємо прем’єру. Це закрита територія, але це наше свято, яке, сподіваюся, усім сподобалося. Ми вручили нашим акторам спеціальні дипломи. Цей проєкт після Нового року завершиться для них, але у них залишиться пам’ять. Рівно 190 років тому інтелігенція міста Херсон прийшла до генерал-губернатора і попросила в нього дати можливість створити театр. Він виділив свій флігель зі свого будинку і там відкрився перший в історії Херсона театр. Це був аматорський театр. І через 190 років ми знову ж таки з інтелігенцією Херсона втілила в життя нашу прем’єру і вона радує херсонців. Я спостегав за тим, як виходили глядачі, вони були усміхнені. За три дні прем’єри виставу переглянули різні категорії людей. Першого дня морський порт святкував новорічний корпоратив і ми показали їм цю виставу, наступного дня був міський водоканал. Це різні категорії людей, але вистава сприймається одночасно. Воно для широкого загалу. Маю надію, що цю виставу ми покажемо і на фестивалі у наступному році.
Марина Азізова, Лідія Григор’єва
Фото: Херсонський театр ім. М. Куліша
