Небесна варта: Дмитро Сушко — Герой, який до останнього захищав Україну
Є люди, які залишають по собі не лише спогади, а й світло. Саме таким був Дмитро Сушко — добрим, щирим і працьовитим, людиною з відкритим серцем, яка понад усе цінувала родину, друзів і свою Батьківщину.
Історія Героя розповіли в Бериславській РВА.
Дмитро народився 25 вересня 1987 року та зростав у багатодітній родині. Змалку він навчився відповідальності, взаємопідтримці та повазі до праці.
Найбільше любив малювати — творчість була невід’ємною частиною його життя. Захоплювався футболом, із задоволенням готував страви та мріяв працювати коком. Умів дивувати своїми талантами: поряд зі спортивними захопленнями знаходив час для вишивання. Серед улюблених книжок особливе місце посідали видання про динозаврів. А ще Дмитро дуже любив котів, до яких завжди ставився з особливою ніжністю.
Освіту здобув у ВПТУ №15, де опанував професію кухаря-технолога. Викладачі та однокурсники пам’ятають його як спокійного, врівноваженого й відповідального юнака, який легко знаходив спільну мову з людьми.
Дмитро був людиною, яка вміла об’єднати колектив, підтримати добрим словом, розрядити атмосферу жартом і подарувати гарний настрій.
Після навчання працював за фахом у закладах громадського харчування Херсона. Кухарська справа була для нього не просто професією, а покликанням. Найбільше задоволення він отримував тоді, коли міг зробити щось корисне для інших.
Не залишив Херсон під час окупації
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії та Херсон опинився під окупацією, Дмитро не залишив місто.
У найважчий період він випікав соціальний хліб для людей, які найбільше потребували підтримки. Це був його спосіб допомогти землякам, подарувати їм хоча б частинку тепла й надії.
Від кухаря — до захисника України
15 травня 2024 року Дмитро став до лав Збройних Сил України.
Він служив у військовій частині А0284 на посаді штурмовика-гранатометника, командира підрозділу 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Побратими знали його як надійного воїна — дисциплінованого, врівноваженого та мужнього. Навіть у найскладніших бойових умовах він не втрачав людяності.
14 серпня 2024 року на Курському напрямку Дмитро Сушко загинув, виконуючи свій військовий обов’язок.
Він віддав найдорожче — власне життя — за свободу України, за майбутнє своєї родини, свого сина та кожного з нас.
За особисту мужність, самовідданість і вірність військовій присязі Дмитра Сушка посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.
Пам’ять про Дмитра житиме не лише в офіційних документах чи серед військових нагород. Вона житиме у спогадах тих, хто знав його усмішку, відчував його підтримку, ділив із ним радощі та труднощі.
Він залишив після себе не лише пам’ять, а й приклад людяності, мужності та любові до рідного краю.
Дмитро Сушко назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, побратимів і земляків.
Вічна пам’ять і слава Герою!
